By В умовах аварійних відключень електроенергії та постійних ракетних обстрілів в Україні пошук альтернативних джерел енергії став життєво важливим. Все частіше найоптимальнішим варіантом в умовах постійних відключень електроенергії є впровадження децентралізованих рішень з енергопостачання. Як показує практика, їх можна реалізувати з використанням відновлюваних джерел енергії. Галузь доволі стрімко розвинулася, але також за останні майже 3 роки виникло чимало проблем, які наразі не вирішуються. Як наслідок, перспективи розвитку сфери ВДЕ зменшуються, інвестори бояться вкладати кошти, а неврегульоване правове поле заважає виробникам електроенергії з ВДЕ, які вціліли, працювати, а власникам знищених станцій отримати кошти на відновлення.
Під час презентації “Аналітичного звіту про бар’єри та перспективи розвитку ВДЕ в Україні” експерти коаліції “Енергетичний перехід” проаналізували основні фактори впливу на розвиток відновлювальної енергетики в Україні на різних етапах та надали рекомендації щодо форм підтримки ВДЕ та збереження інтересу інвесторів до цієї сфери у період післявоєнного відновлення. Чому експерти вважають за потрібне говорити про це зараз?
“Щодня без електропостачання залишаються тисячі споживачів по всій країні. Запроваджуються графіки аварійних відключень в екстреному порядку для стабілізації роботи енергосистеми та забезпечення балансу генерації й споживання енергії. Для споживачів як у промисловості, так і в побуті, стають ще більш актуальними децентралізовані рішення з електропостачання. Друге — якщо до війни перехід від викопних видів палива до вуглецево-нейтральної енергетики розглядався виключно в контексті подолання кліматичної кризи, то тепер увесь демократичний світ об’єднався проти російських енергоресурсів. На заміну російському газу та нафті поступово мають прийти нові технології та ще більше відновлюваних джерел енергії”, — наголосила координаторка коаліції “Енергетичний перехід” Наталія Литвин.
Тобто передумов для подальшого розвитку відновлювальної енергетики в Україні більше, ніж достатньо. Окрім того, її розвиток закріплений законодавчо в стратегічних документах. Відновлювана енергетика знаходить своє місце і в планах заходів з післявоєнного відновлення та розвитку України.
Під час заходу прозвучала теза, що в планах “зеленої” відбудови країни необхідно звернути увагу також на проблему локального накопичення енергоресурсів. Слід подумати про їх диверсифікацію.
“Дуже важливим є розвиток сфери ВДЕ, зокрема, децентралізованої енергетики як шляху до демократизації енергетичного сектору в Україні. На сьогодні через надмірну централізацію енергетичної системи сектор має ряд недоліків. Частина з них стосується безпекових показників, які проявилися у надмірній залежності від імпорту ресурсів для забезпечення енергосистеми. В тому числі в їх надмірній зосередженості в конкретних місцях”, — стверджує координаторка програми “Зміна клімату та енергетична політика” Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ-Україна Оксана Алієва.
Отож, дослідження Коаліції вміщує у себе комплекс питань, які накопичилися до війни і під час війни. Обʼєктом дослідження стали промислові обʼєкти ВДЕ, тому що більшість змін у законодавстві стосувалися саме цих гравців на ринку.
За офіційними даними НКРЕКП можна спостерігати динаміку розвитку сфери ВДЕ упродовж останніх чотирьох років.
Попри ріст, у галузі накопичилося три характерні проблеми: технічна, економічна та правова.
Щодо технічних барʼєрів то мова йде про складність у видачі технічних умов та підключення нових обʼєктів ВДЕ генерації до енергосистеми України. Наразі це складно, адже система зазнала дуже великих пошкоджень.
Друга проблема – гроші і “зелений тариф”.
“Постійно не вистачало грошей в тарифі на передачу електроенергії. А це означає, що він був не обгрунтований для того, щоби виконували спеціальні обовʼязки в рамках Закону на відповідному рівні. Так і виникла передумова удосконалити механізми ринку”, – каже голова ГО “Всеукраїнська агенція інвестицій та сталого розвитку”, експертка Коаліції “Енергетичний перехід” Юлія Усенко.
Встановлення “зеленого тарифу”, розрахунок якого є незмінним для виробників до 2030 року, був першим кроком у легалізації зеленої енергетики та механізмом підтримки обʼєктів ВДЕ.
Проте ближче до 2020 року почалися проблеми, які почали впливати негативно на галузь ВДЕ. Щоб удосконалити правила гри на ринку, був прийнятий Закон “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії” від 21 липня 2020 року No 810-IX та Постанова Кабінету Міністрів України від 02.08.2022 No 889
Законодавчі акти гарантували право виробників ВДЕ на участь в аукціонах розподілу квоти підтримки:
1. Обов’язкова участь для ВЕС понад 5 МВт та СЕС понад 1 МВт, на добровільних засадах – для інших ВДЕ.
2. Гарантована купівля електроенергії протягом 20 років від введення станції в експлуатацію в межах квоти за ціною, визначеною на аукціоні.
3. Проведення аукціонів з розподілу річних квот передбачається згідно з графіком проведення аукціонів на відповідний рік в період з 1 липня 2019 року до 31 грудня 2029 року. Квоти підтримки мають затверджуватися КМУ на наступний рік з індикативними прогнозами на чотири роки.
4. Розмір квоти для кожного виду ВДЕ – не нижче 10%.
Юлія Усенко каже, що виробники дуже очікували новоприйнятих правил гри, проте станом на листопад 2022 року жодного аукціону з розподілу річних квот не було проведено. Подібні кейси обмежують можливості виробників прогнозувати фінансово-економічні показники їх підприємств.
Правові аспекти
Ненадійність з боку влади поширюється і на правове поле, яке регулює сферу “зеленої” енергетики.
“Дуже складно говорити про стійкий правовий режим, якщо домовленості з урядом виконуються не в повній мірі”, – каже член Ради Комітету АПУ з питань енергетики, нафти та газу, радник, керівник практики енергетики LCF Law Group Іван Бондарчук.
Таким чином, за останні 4 роки ситуація у сфері ВДЕ погіршилася також тому, що влада виконувала свої зобовʼязання із порушеннями перед виробниками “зеленої” енергії.
Суттєвих ризиків також додали народні обранці, які звернулися до Конституційного суду щодо визнання “зеленого” тарифу незаконним. Поки суд розглядає справу увесь “зелений енергетичний бізнес” перебуває у підвішеному стані.
Ще одним негативним фактором для сфери Іван Бондарчук називає низку наказів Міненерго, якими було порушено порядок розрахунку за генерацію із виробниками ВДЕ.
Як стверджує експерт, через ці накази дуже багато виробників ВДЕ певний час перебували на межі банкрутства. Навіть збереження тих проектів, які були запущені, було проблемним. У цій ситуації велику роль зіграли фінансові установи, які надали дозвіл на реструкрутризацію кредитів та кредитні канікули.
“Я на практиці бачу, що залишився лише кістяк Закону, на основі якого ми писали висновки інвесторам у 2019 році. Станом на сьогодні залишився лише каркас цього Закону, а начинка швидко змінилася. Правила швидко міняються. Є ризики пов’язані з Конституційним судом. Це не дає можливості інвестору спланувати. Це все говорить про те, що інвестор має закладати ці ризики у своїх фінансових моделях. І це ускладнює ці проекти. Коли ми говоримо з іноземцями про інвестиції, вони кажуть, що їх лякає не стільки руйнування від війни, скільки недосконалий ринок. Коли правової визначеності немає, політика органів влади неоднорідна – дуже складно планувати свою діяльність”, – підсумовує експерт.
РЕКОМЕНДАЦІЇ
Експерти Коаліції “Енергетичний перехід” висловили готовність брати участь у процесі формування оптимальних рішень для вирішення названих вище проблем. Наголошують на тому, що у випадку якщо не реагувати на ці проблеми, сектор не розвиватиметься, а тим паче не допоможе у вирішенні проблеми енергетичної кризи, яка виникла через воєнні дії.
На основі проведеного аналізу, спікери коротко представили перелік короткострокових та довгострокових проектів рішень зазначених проблем. Серед них:
До кінця 2022 року
Створення умов для успішного завершення раніше розпочатих проектів ВДЕ та запуск роботи з ринковими заходами.
– подолання технічних ризиків, пов’язаних з приєднанням до мереж
– розпочати роботу з підготовки до заходів, спрямованих на:
– скасування механізму спеціальних обов’язків та вирівнювання конкуренції на ринку;
– дієві механізми підтримки ВДЕ та потужностей для балансування, які працюватимуть на практиці;
– забезпечення законності та недопущення порушень і зловживань в процесі регулювання ринку електричної енергії;
– розширення можливостей реалізації (збуту) електричної енергії на зовнішньому ринку (система сертифікатів походження, або “зелених” сертифікатів) тощо.
До кінця 2023 року
Економічна прогнозованість для нових проєктів ВДЕ у післявоєнний час
– моделювання енергосистеми та створення сценаріїв розвитку як основи для оновлення стратегічних документів галузі;
– перегляд планів розвитку систем розподілу та передачі;
– прийняття остаточних стратегічних документів – через 6 місяців після припинення (скасування) дії воєнного стану;
– завершення розпочатих раніше ринкових заходів.
З 2024 року
Поступовий вихід на зовнішні ринки збуту «зеленої» енергії
– заходи для забезпечення інтеграції ринків електричної енергії України та ЄС;
– узгодження умов та можливостей для експорту електроенергії з ВДЕ;
– дотримання вимог законодавства ЄС, зокрема, щодо державної допомоги на ринку електричної енергії.
“Ми готові на платформі коаліції “Енергетичний перехід” долучатися до цих процесів”, – додає Юлія Усенко.
Вирішення поставлених проблем у сфері ВДЕ дозволить виробникам електроенергії з ВДЕ отримати стабільність, зробить внесок у подолання енергетичної кризи і відновлення України з фокусом на безпечну та сталу енергетику. Розвиток відновлюваної енергетики має також глобальний характер – спільно з Європейським Союзом Україна розвиває сферу, яка забезпечує теплом та електроенергією без участі країни-терориста росії.
Марія Доманська, медіа-координаторка Коаліції “Енергетичний перехід”
Наталія Литвин, координаторка проектів ГО “Екоклуб” та Коаліції “Енергетичний перехід”
Публікація підготовлена на замовлення ГО «Екоклуб» і Коаліції ГО та муніципалітетів «Енергетичний перехід» у рамках проєктів «Адвокація механізмів підтримки ВДЕ-генерації в умовах війни», що фінансує Фонд ім. Гайнріха Бьолля та «Посилення громадської мережі “EkoNet” в питанні охорони клімату і довкілля в Східній Європі та Центральній Азії», що фінансує Міжнародна агенція «Хліб для світу». Думка авторів не обов’язково відображає погляди Фонду ім. Гайнріха Бьолля і Міжнародної агенції «Хліб для світу», а також уряду Німеччини.
