By З перших моментів повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року росія здійснює численні напади на цивільне населення та цивільні об’єкти, грубо порушуючи норми міжнародного гуманітарного права та вчиняючи чергові воєнні злочини. Так, ще 1 березня 2022 року Європейський суд з прав людини зобов’язав уряд росії утриматися від воєнних нападів на цивільних осіб і цивільні об’єкти, включаючи житлові приміщення, транспортні засоби швидкої допомоги та інші цивільні об’єкти, які особливо охороняються, такі як школи та лікарні, а також негайно забезпечити безпеку медичних установ, персоналу та транспортних засобів екстреної допомоги на території, яка піддається нападу або знаходиться в оточенні російських військ.
Факти нападів на цивільних фіксуються різними міжнародними організаціями. Так, Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні виявила численні випадки, коли Збройні сили РФ стріляли по цивільним, які намагалося втекти в безпечне місце та отримати їжу чи інші предмети першої необхідності, в результаті чого потерпілі були вбиті або поранені. У задокументованих випадках жертви були одягнені в цивільний одяг, пересувалися на цивільних автівках, та не були озброєні. Більшість таких інцидентів відбувалася вдень, з чого випливає, що нападники мали розуміти, що перед ними особи, які мають вигляд цивільних. Відповідно до міжнародного гуманітарного права, при наявності будь-яких таких сумнівів, особа має вважатися цивільною. Напади, навмисно спрямовані проти цивільних осіб, є воєнними злочинами.
Експертна місія в рамках Московського механізму ОБСЄ отримала багато інформації про випадки нападів на цивільних, які просто йшли пішки або їхали на велосипедах у громадських місцях, їхали в автомобілях чи потягах, чотири з яких були скоєні проти журналістів, що становлять випадки умисного нападу на цивільних осіб (що є воєнним злочином). Місія також встановила, що після виведення російських військ із Бучі, на північ від Києва, наприкінці березня 2022 року, з’явилися відео, на яких видно щонайменше дев’ять мертвих тіл, які лежать на вулиці в житловому районі міста. 15 квітня 2022 року, Управління поліції Київської області повідомило, що після відходу Росії в регіоні було виявлено 900 тіл мирних жителів, понад 350 з них – у Бучі. За даними поліції, переважну більшість – майже 95 відсотків – було «просто страчено».
Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні також розслідувала численні атаки на енергетичні об’єкти в Україні, які російські збройні сили розпочали 10 жовтня 2022 року. Критично важливі об’єкти енергетичної інфраструктури в Україні були атаковані з перших етапів вторгнення. Однак, коли президент Путін заявив, що «за пропозицією Міністерства оборони й відповідно до плану Генерального штабу Росії було завдано масованого удару високоточною зброєю дальнього радіуса дії з повітря, моря і суші по українських енергетичних, військових і комунікаційних об’єктах», характер цих атак суттєво змінився у декількох аспектах. Виведення з ладу електричних підстанцій, електростанцій та інших об’єктів, які виробляють енергію та тепло, необхідне для виживання населення, завдало значної шкоди цивільним. Цілі регіони та мільйони людей періодично залишалися без електрики або опалення, особливо взимку, і, як наслідок, з обмеженим доступом до води, санітарних умов, харчів, охорони здоров’я та освіти. Попри публічну інформацію про шкоду, завдану цивільному населенню після перших кількох атак, російські збройні сили продовжували завдавати удари по об’єктах енергетичної інфраструктури. Комісія дійшла висновку, що ці атаки російських збройних сил були непропорційними та що вони становлять воєнний злочин, який полягає в надмірній кількості випадкових смертей, поранень або пошкоджень. Вона також встановила, що атаки були повсюдними й систематичними та можуть становити злочин проти людяності, що полягає у скоєні інших нелюдських діянь.
Умисне спрямування нападів на цивільне населення як таке або на окремих цивільних осіб, що не беруть безпосередньої участі у воєнних діях, або умисне спрямування нападів на цивільні об’єкти, тобто об’єкти, що не є військовими цілями, відповідно до статті 8(2)(b) Римського статуту Міжнародного кримінального суду (Римський статут) визнаються воєнними злочинами. У практиці МКС для кваліфікації цього злочину необхідно встановити такі елементи:
- Виконавець здійснив напад. Римський статут не містить визначення поняття «напад». На думку МКС, термін «напад» слід розуміти як «акт насильства проти супротивника, чи під час атаки, чи під час оборони». Крім того, МКС вважає, що злочин у вигляді нападу на цивільних осіб забороняє певну поведінку і що матеріальний елемент встановлюється там, де напад розпочато, а його об’єктом є цивільне населення як таке або окремі цивільні особи, які не беруть безпосередньої участі у бойових діях; ніякого результату нападу не вимагається.
- Об’єктом нападу було цивільне населення як таке або окремі цивільні особи, що не беруть безпосередньої участі у воєнних діях, або цивільні об’єкти, тобто об’єкти, що не є військовими цілями. Римський статут встановлює заборону прямого нападу на цивільних осіб. МКС нагадує, що ця заборона ні за яких обставин не може бути врівноважена військовою необхідністю. Таким чином, заборона прямого нападу на цивільне населення є абсолютною і поширюється як на міжнародні, так і на неміжнародні збройні конфлікти. МКС розуміє «цивільну особу» як будь-яку особу, яка не є членом ні державних збройних сил, ні недержавних військових формувань. Термін «цивільне населення» означає «цивільних осіб як групу».
- Виконавець навмисне обрав об’єктом нападу цивільне населення як таке або на окремих цивільних осіб, що не беруть безпосередньої участі у воєнних діях, або цивільні об’єкти, тобто об’єкти, що не є військовими цілями. МКС вважає, що цей злочин можна встановити, навіть якщо військова операція також була спрямована на законну військову ціль. Однак важливо встановити, що основним об’єктом нападу було цивільне населення або окремі цивільні особи. Таким чином, ситуації, в яких напад спрямовано на військовий об’єкт і випадково постраждали цивільні особи, не підпадають під елементи цього злочину. Слід зазначити, що напади невибіркового характеру можуть кваліфікуватися як навмисні напади на цивільне населення або окремих цивільних осіб, особливо якщо шкода, заподіяна цивільним особам, настільки велика, що МКС вважає, що злочинець мав на меті цивільні цілі. Використання зброї невибіркового характеру може, серед іншого, свідчити про те, що напад було спрямовано на цивільне населення або окремих цивільних осіб. На думку МКС, про наявність такого умислу можуть свідчити різні фактори, які встановлюють, що цивільні особи, які не брали участі у бойових діях, були об’єктом нападу, наприклад засоби й методи, використані під час нападу, кількості та статусу жертви, дискримінаційний характер нападу або, залежно від обставин, характер дії, що становить напад.
- Діяння відбувалось у контексті міжнародного збройного конфлікту і було пов’язане з ним.
- Виконавець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту. Тобто, щоб встановити психічний елемент цього злочину, злочинець повинен: навмисно керувати нападом; передбачати, що об’єктом нападу стане цивільне населення або окремі цивільні особи; бути обізнаним про цивільний характер населення або цивільних осіб, які не беруть участі у військових діях; бути обізнаним про фактичні обставини, які свідчать про наявність збройного конфлікту.
Продемонструвати це можна на прикладі рішення МКС у справі «Прокурор проти Жермена Катанги». У цій справі МКС встановив, що 24 лютого 2003 року дві міліцейські групи – Фронт патріотичного опору Ітурі (збройне угрупування Нгіті) та Фронт націоналістів та інтернаціоналістів (збройне угрупування Ленду) – атакували Богоро з метою витіснення звідти або знищення табору Союзу конголезьких патріотів а також цивільного населення Хема. Напад на село відбувся рано вранці, коли було ще темно і селяни ще спали вдома, і що нападники прибули з усіх боків, що дуже ускладнило втечу. Під час нападу на Богоро комбатанти переслідували, поранили або вбивали жителів села, які не брали безпосередньої участі у бойових діях, коли вони рятувалися втечею, а також коли вони перебували у своїх будинках. Навіть після відступу Союзу конголезьких патріотів комбатанти Ленду та Нгіті продовжували переслідувати цивільне населення Богоро, яке все ще ховалося в кущах, убили деяких із них і кілька жінок стали жертвами сексуального насильства. МКС також встановив той факт, що нападники просили своїх жертв розкрити свою етнічну приналежність. Усі ці факти дають змогу встановити, що 24 лютого 2003 року нападники мали намір напасти на переважно цивільне населення Хема.
Таким чином, з урахуванням часу нападу та використаних засобів і методу – оточення села, коли його жителі ще спали; використання мачете для ураження з близької відстані; стрільби без розбору чи прямо по селянах, під час чи після боїв, у їхніх будинках, коли вони втікали або коли вони сховалися; кількість загиблих серед цивільного населення, у тому числі 13 дітей, багато жінок і людей похилого віку, МКС визнав поза розумним сумнівом, що 24 лютого 2003 року комбатанти Нгіті безпосередньо піддали нападу цивільне населення Богоро, яке складалося переважно з Хема, які не брали безпосередньої участі у бойових діях, а отже мав місце воєнний злочин – умисне спрямування нападів на цивільне населення як таке або на окремих цивільних осіб, що не беруть безпосередньої участі у воєнних діях.
Довідково:
Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини (helsinki.org.ua).
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США або УГСПЛ. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та ЕЦПЛ.
У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
