Сергій Милейко: “Робити добрі справи не так вже і важко, а під час війни просто необхідно”

Сергій Милейко: “Робити добрі справи не так вже і важко, а під час війни просто необхідно”

Сьогодні ми поговоримо про волонтерство на Менщині, яке рятувало переселенців та багатьох жителів під час окупації і робить це і досі. З нами поділився своїм досвідом багатодітній батько, який вже тривалий період допомагає ВПО із забезпеченням всім необхідним – Сергій Милейко.

FB_IMG_1700823120811

“Ще задовго до війни я планував в Мені відкрити простір, де люди зможуть приносити речі, які їм вже не потрібні, а ті, хто потребує можуть безкоштовно взяти собі все підходяще. Але коли в лютому область опинилась під окупацією і почали їхати до нас переселенці, то я відчув гостру потребу в появі такого проєкту. І ми відкрились майже з перших днів окупації” – говорить Сергій Милейко.

“Цю соціальну хвилю в Мені ми реалізували спільно із громадською організацією “ДякуЮ”. Зараз цей соціальний проєкт має вигляд магазину в Мені на базарі і до нас постійно йдуть люди. Одні залишають там щось, а інші беруть. Приносять і потребують все: одяг на різні вікові категорії, побутові речі, меьлі. У мене в родині 11 дітей, то я знаю як це, коли потрібна допомога, того і зважився на такий волонтерський шлях, не дивлячись на всю складність цієї роботи.

Зараз в Мену їдуть ВПО переважно із прикордоння Чернігівщини. Будинки їм надають люди, міськрада, в селах старостинські округи, а вже я разом із друзями-волонтерами забезпечуємо всім необхідним. Завдяки закордонним друзям (Чехія, Іспанія, Польща) ми маємо змогу людям надати засоби гігієни, меблі, постільну білизну, матраци, засоби реабілітації для людей з обмеженими можливостями, одяг, раніше були і продуктові набори як ми за сотні кілометрів розвозили по селах.

Також ми співпрацюємо із громадськими організаціями “Балсанка”, “Бекет/Бекет”, благодійною організацією “Паляниця”. Всі відгукуються та простягають руку допомоги в цей непростий час.

На весні та влітку 2022 року ми видавали дитячі підгузки для всіх, хто звертався і це були не обов’язково ВПО, вологі серветки, одноразові пелюшки. Зараз вже з такими гуманітарними засобами складно, бо вже все є в магазинах, область, дякувати Богу, не в окупації, того вищевказаних елементів майже не передають для роздачі людям.

На сьогоднішній день можу сказати, що Чернігівщина отримує значно менше гуманітарної допомоги, але вона все одно потрібна, бо є переселенці, які втратили все і їм необхідна така допомога.

Більшість людей, яким ми надавали допомогу сприймала її із великою вдячністю, дехто навіть плакав від щирості, а деякі люди приймали все як належне.
Всі різні, намагаюсь до всіх ставитися із розумінням.

Наша допомога не обмежується лише Менською громадою, ми їздимо також і в сусідню Сосницю, в віддалені села цієї громади, адже там теж є ті, хто чекає та шукає допомогу.

Розвожу все переважно своєю машиною, іноді використовую свій причеп.

Я дуже вдячний, що мене підтримує моя родина в цій справі, дружина і діти всі задіяні. Ми всі виховані в любові та прагненні допомогти тим, хто цього потребує. А війна – час, коли треба всім діяти і лише так можлива перемога”.

 

На фото доставка гуманітарної допомоги ВПО Сергієм Милейко.

 

Матеріал опубліковано в рамках діяльності проекту «Місцева демократія та самоорганізація для сталої інтеграції ВПО», який реалізує ГО «Центр Доброчин» за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Європейське Відродження України».

Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».

received_1743898789422740

administrator

Related Articles