By У передмісті Івано-Франківська БУР разом із благодійним фондом «YOUkraine» відбудував будинок для сім’ї з Маріуполя. Табір відбувся у межах програми USAID «Мріємо та діємо», яка спрямована на розвиток та підтримку молоді в Україні, через створення сприятливого середовища та можливостей реалізувати свої мрії.
«Історія сім’ї з Маріуполя нас зачепила, ми вирішили, що мусимо допомогти цим людям створити новий дім. Тому БУР запропонував нашим партнерам, організації IREX, яка втілює програму USAID “Мріємо та діємо” підтримати цю ідею необхідними ресурсами. Адже це історія, до якої дійсно хочеться долучати молодь», – говорить керівниця програмного відділу БУРу Настя Драчук.
З чого все почалося
«У січні ми з дівчиною поселилися у житловому комплексі у передмісті Франківська. Там із 110 таунхаусів майже половина – не заселені, – розповідає керівник фонду «YOUkraine» Данило Холявко, – спочатку ми на це не зважали, але з початком війни, коли на території містечка з’явився шелтер і ми почали приймати вимушених переселенців, я подивився на це іншими очима. Я зрозумів, що порожні будинки можна відновити, щоб люди отримали житло». Так з’явилася ідея взяти один будинок на відновлення.
Родину, яка потребувала житла допоміг знайти Олександр – голова організації «Я Маріуполь», він знав історію багатодітної родини Давидових.
Оксана та Іван створили ДБСТ (дитячий будинок сімейного типу) ще у вільному Маріуполі. Про те, як наважилися відкрити ДБСТ Оксана каже: «Ми довго думали про це з чоловіком, адже це дуже відповідальна робота. Але одного дня я прийшла додому, поспілкувалася з чоловіком та сином, і ми прийняли це рішення». Вже декілька років батьки дбають про 9 прийомних дітей та одного свого сина. Вони будували плани в рідному Маріуполі, проте повномасштабне вторгнення Росії докорінно змінило їхнє життя.
Оксана пригадує, що вибиралася з міста легковою машиною, посадивши туди всіх 10 дітей. Далі жінка виїхала з малечею до Італії. Чоловік Іван у цей час продовжив службу в ЗСУ.
Але майбутнього за кордоном сім’я не бачила, тому як тільки з’явилася пропозиція від фонду щодо нового житла, родина з радістю відгукнулась:
«Ми дуже хотіли повернутись в Україну, особливо діти. Дома, звичайно, легше, адже і діти спілкуються у школі рідною мовою, програма звична. За кордоном все чуже і діти були не соціалізовані. Тож ми розуміли, що повернемось», – згадує мама Оксана Давидова.
Фото: БУР
Новий дім
Так Оксана та Іван довірились команді БУРу та благодійному фонду «YOUkraine» і погодилися на переїзд. Фонд запропонував Давидовим триповерховий будинок площею 193 м² з переднім та заднім подвір’ям та невеликою терасою. Він був незаселеним протягом семи років, тому потребував багато роботи.
Волонтери, які приїхали з різних куточків України до Угринова, щоб допомогти родині з Маріуполя, сфокусувалися на облаштуванні внутрішнього простору будинку. Над ремонтом та оздобювальними роботами працювали два таборові заїзди поспіль. Це активна молодь, яка легко відгукнулася приїхати працювати безкоштовно, щоб допомагати тим, хто цього потребує. Пізніше спеціалізовані роботи виконали майстри та облаштували будинок необхідною технікою.
Так завдяки ефективному партнерству та активній залученості волонтерів, родина відчинила двері нового дому вже напередодні нового 2023 року. Зараз Давидові призвичаюються до Угринова, в домі з’явилися домашні улюбленці, тим часом діти почали соціалізуватися на новому місці, пішли до школи.
«Коли ми тільки заїжджали, основним нашим завданням з чоловіком було пояснити дітям, що це наш новий дім, проте правила залишаються незмінними. Дітлахи прибирають за собою, застеляють свої ліжка, а дорослі допомагають, але не роблять все за них», – говорить мама Оксана.
Історія, що надихає
Історія табору в Угринові мотивує рухатись до змін та долучатися до допомоги інших. Завдяки БУРу молодь бачить у цьому цінність – понад 50 волонтерів допомогали облаштовувати будинок для сімейства з Маріуполя.
Волонтери, їдучи з табору, відчули, що долучилися до створення історії цієї сім’ї, і що їхній вклад важливий. Це перший табір, на який приїхали допомагати і неповнолітні. Серед них і Настя: «Зміни – це ми, – каже дівчина, – це наше покоління і наші дії». Їй всього 16, втім у волонтерстві вона уже понад два роки.
Але щоб стати частиною змін та доєднатися волонтерських БУР-таборів досвід необов’язковий. Так само немає вимог мати спеціалізовані будівельні чи ремонтні навички. Головне – мотивація долучатися до позитивних змін та готовність діяти.
«Я щаслива, що БУР об’єднує довкола себе місцеву громаду та волонтерів, активну молодь з різних куточків України. Відчуття єднання різних українців – це те, що дає БУР, – підсумовує керівниця програмного відділу БУРу Настя Драчук, – творімо зміни разом! Адже, якщо не ми – то хто?».
Над матеріалом працювали: Ірина Коваленко, Олена Високолян, Христина Дубницька.
