By «Феміністична майстерня» понад рік працює у напрямі підтримки дітей ВПО. Ми влаштовували майстерні, арт-терапії, організовували походи у галереї, планетарій, аквапарк. У тексті ділимося досвідом і публікуємо путівник з локаціями для освіти та дозвілля дітей.
ГО «Феміністична майстерня» організувала два прихистки для внутрішньо переміщених осіб: один для жінок та дітей, інший для сімей. Прихисток для матерів та дітей ми запустили у червні 2022 року, а сімейний – у січні 2023. Загалом за час роботи соціального житла прихисток отримали 77 осіб. Понад 60% мешканців проживають тут більше пів року. Станом на червень 2023 року у двох прихистках проживає 28 осіб, з них 8 дітей.
Активістки «ФМ» помітили, що мешканкам прихистку бракує допомоги з дітьми, аби адаптуватися у новому місті. Тому запропонували послуги няні – нею стала волонтерка Іванка, педагогиня за фахом, що також приїхала зі сходу країни.
Як няня проводить час з дітьми?
На тиждень Іванка приділяє 15 годин дитячому дозвіллю. Вона влаштовує прогулянки, майстерні, пікніки, організовує походи до музеїв, галерей. Няня працює з дітьми до 12 років, при цьому наймолодшій мешканці прихистку – Надійці – 4 роки, вона також відвідує події та прогулянки. Переважно волонтерка приходить на вихідних, і забирає дітей на пів дня. «Тоді ми можемо зануритися у прогулянку, наприклад, у парку «Знесіння». Діти люблять безкінечно лазити по пагорбах, це їх розслабляє»,- каже педагогиня.
Іванка – велосипедистка. Під час розмови одягнута у велосипедну куртку. «Якось ми планували пікнік, одному з мешканців прихистку мало виповнитися 6 років, і в подарунок Артемчику ми з товаришем зібрали велосипед. Зараз він вчиться кататися», – ділиться волонтерка. Іванка пояснює: завдяки соціальній роботі відчуває, що знаходиться на своєму місці.
Дитяче дозвілля вдається урізноманітнити завдяки донорській підтримці. Зокрема, у лютому до команди «ФМ» звернулася блогерка @viki_virgo. Вона намалювала картину та влаштувала благочинну лотерею, а кошти, виручені з неї, передала на потреби дітей ВПО, що живуть у прихистках «ФМ». За ці гроші ми придбали приладдя для ігор, а також квитки до аквапарку, планетарію, океанаріуму. Крім того, зауважує Іванка, вона взяла за звичку попереджати кожен заклад про намір привести діток на екскурсію. «Приватні установи часто дають значну знижку, принаймні, мені не відмовили жодного разу. Муніципальні заклади іноді дозволяють вільний вхід або також знижують вартість квитка», – ділиться досвідом педагогиня.
У лютому няня з дітьми відвідувала планетарій, у березні – океанаріум, у квітні – разом з матусями ходили до аквапарку, а у травні – влаштовувала заняття зі статевої освіти для дошкільнят та дітей молодшого шкільного віку. Переважно до походів долучається ще хтось з волонтерок, щоб підстрахувати за потреби. Кожна вікова група бере з походу щось для себе: якщо в океанаріумі малюків приваблювали яскраві кольори та різноманіття видів, для старших діток похід був пізнавальним, вони слухали екскурсовода. При цьому, ділиться волонтерка, у пріоритеті вихованців та вихованок – затишні спільні прогулянки, а на зміну діяльності їх доводиться мотивувати. «Вони дуже цінують спокійні комфортні посиденьки. А ще люблять ліпити з глини. Після заняття залишають вироби на підсихання та випалювання, і пишуть до мене «а коли ж можна піти забрати»?», – ділиться Іванка.
Любов, чия дитина відвідує зустрічі, ділиться враженнями: «Всі прогулянки проходять без гаджетів. А кожна подія – це дослідницька пригода з вихором позитивних емоцій. Діти повертаються з приємною втомою, а також дізнаються від няні щось нове про навколишній світ». Няня також показує вихованцям визначні або навпаки, нетуристичні місця Львова. «Я помітила, що діти порівнюють свою творчість з іншими роботами, коли ми щось малюємо або ліпимо. Тому почала водити в різні галереї, у музей сучасного мистецтва і показувала: «Дивіться, ось картина: на неї, умовно кажучи, виплеснули склянку фарби – і це також вважається творчістю». Це їх трохи розслабило, відволікло від ідеалізації своїх виробів, розкрило», – ділиться педагогиня.
Волонтерка пояснює: аби водити дітей на найцікавіші події, постійно моніторить анонси. Зокрема, у нагоді стає ресурс Lvivvgorode, вкладка «Безкоштовно». Разом з Іванкою ми підготували путівник локаціями Львова, які можуть знадобитися для навчання та дозвілля дітей, у тому числі ВПО.
Навчання та освіта:
- Леотека (вул. Винниченка, 1), Дитяча бібліотека-філія №11 (вул. Городоцька,73): можна приходити і навчатись онлайн, виконувати домашні завдання, брати літературу з бібліотеки;
- ГО «Турбота-в-дії»: репетиторська підтримка, а також простір для навчання;
- МолоДвіжЦентр.Львів (вул. Скорика, 31): тут можна отримати робоче місце, долучитися до спільного перегляду фільму або навіть пограти у приставку, забронювавши час заздалегідь.
Дозвілля:
- «Центр води» (вул. Хуторівка, 24): екскурсії для школярів безкоштовні, проводяться 1 раз на тиждень.
- «Музей науки» (Стрийська, 200а): відвідувачі можуть взаємодіяти з експонатами – перевіряти на власному досвіді закони природи. У музеї представлені інтерактивні експонати у тематичних зонах: повітря, вода, швидкість, електрика, акустика, роботи, VR.
- Центр архітектури, дизайну та урбаністики «Порохова вежа» (вул. Коперника, 20): експонуються колекційні примірники мистецьких творів, проводяться ворк-шопи.
- Львівський муніципальний мистецький центр (вул. Стефаника, 11): сюди можна прийти подивитися фотовиставки, експозиції чи послухати тематичні лекції.
- Львівський міський дитячий еколого-натуралістичний центр (вул. Кубанська, 12): зоовиставка налічує понад 130 видів тварин. Вхід вільний, передбачено благодійний внесок.
- Розваги:
- Дитячий розважальний центр «Країна мрій» (вул. Газова, 20): канатний парк, батутна зона, аерохокей. Для діток ВПО безкоштовний одноразовий вхід з вівторка по п’ятницю до 12:00.
- Дитяча точка від UNICEF «Спільно» (вул. В. Великого, 14А, парк «Горіховий Гай», Film Centr): проводяться майстерні, кінопокази. Є ігрова зона, куди можна прийти з дитиною.
- Волонтерська ініціатива «ЛіпкаЗдибка» (палац ім. Гната Хоткевича, вул. Кушевича, 1): майстерні зі створення виробів з глини.
Як дозвілля допомагає в адаптації?
Діти ВПО потребують допомоги в інтеграції у нову для них спільноту. Вони переживають труднощі в адаптації в нових колективах і потребують допомоги у формуванні нових соціальних контактів.
«У роботі з дітками ВПО завжди треба враховувати, що вони прожили травму війни. І проживають її досі, – каже няня. – Вони більш тривожні, іноді більш агресивні у стосунках з однолітками. Гучні звуки застають їх зненацька, шокують. Уявіть, що вам 8 років: у вас є своя кімнатка, улюблена іграшка та гойдалка на подвір’ї, друзі. І раптом починається військове вторгнення – дитина збирає один наплічник, їде у більш безпечне місце – і все попереднє життя перетворюється у спогади». Мешканці та мешканки прихистків часто згадують життя у підвалах, маршрути евакуації. «Вони постійно повертаються до спогадів – роблять це неусвідомлено», – каже Іванка.
Не всі діти відвідують місцеві заклади освіти. Батьки відчувають тривожність щодо адаптації дітей у нових колективах і найчастіше обирають дистанційний формат навчання. Хоча ті з мешканців прихистків, хто очно відвідує школу або садок, і діляться позитивними враженнями від нових колективів, батькам інших діток все ще важко подолати страх, аби обрати стаціонарний формат. Іванка пояснює своє хвилювання: «Дехто живе у прихистку понад рік. А дистанційне навчання у таких умовах зреалізувати важко, адже дитина не має власного куточка, де могла б усамітнитися та зосередитися на уроках. Замість того, аби інтегруватися, заводити нові знайомства, прокладати маршрути – словом, напрацьовувати стимули, прихильності – триває невизначеність, життя у спогадах, думках про минуле. Очне навчання прискорює адаптацію – а на дистанційці ніби увесь час знаходяться у зоні очікування».
Саме активне дозвілля сприяє соціалізації та встановленню прив’язаностей в умовах відсутності стаціонарної освіти. На прогулянках, пікніках та у походах діти знайомляться, обмінюються досвідом, здобувають знання та проживають емоції. Вони вчаться налагоджувати контакт один з одною та екологічно проживати емоції, встановлювати власні кордони і проживати чужі.
Авторка: Ірина Соколовська
