“Фінансування безпеки та оборони з місцевих бюджетів”: шляхи та підстави для цього

Можливості фінансування безпеки та оборони з місцевих бюджетів. Які підстави фінансування цього напрямку визначені законодавством? Які шляхи фінансування використовують громади Сумщини? Про це в ефірі Українського радіо Суми розповіла Ірина Алєєва — радниця з питань муніципальних фінансів та управління Регіонального офісу “U-LEAD з Європою” у Сумській області.

Які на сьогодні є визначені законодавством підстави фінансування безпеки та оборони з місцевих бюджетів?

Для того щоб зрозуміти, що можна фінансувати з місцевих бюджетів а що ні, маємо переглянути низку безпекових законів, зокрема “Про основи національного спротиву“, “Про правовий режим воєнного стану“, “Про оборону України“, а також “Про місцеве самоврядування в Україні” та Бюджетний кодекс України.

Ну і маємо знати як влаштована система територіальної оборони, щоб виокремити ту частинку, яка відноситься до питань місцевого значення, яким і повинні опікуватися територіальні громади.

Так, відповідно до ЗУ “Про основи національного спротиву”: територіальна оборона — це система загальнодержавних, воєнних і спеціальних заходів, що здійснюються у мирний час та в особливий період з метою протидії воєнним загрозам, а також для надання допомоги у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій.

При цьому територіальна оборона складається з військової, цивільної та військово-цивільної складових:

• військова включає органи військового управління, військові частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України, інші сили і засоби сил безпеки та сил оборони, які залучаються до виконання завдань територіальної оборони;
• цивільна включає державні органи, органи місцевого самоврядування, які залучаються до територіальної оборони;
• військово-цивільна включає штаби зон територіальної оборони та добровольчі формування територіальних громад, які залучаються до територіальної оборони.

Територіальна громада на своїй території може утворювати одне або декілька добровольчих формувань з урахуванням ресурсних та людських можливостей.Зокрема, ДФТГ – це воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони в межах території відповідної територіальної громади.

Щодо забезпечення ДФТГ індивідуальною штатною зброєю та боєприпасами здійснюється в загальній системі забезпечення ЗСУ, тобто належить відповідно до статті 10 Закону України “Про оборону України” до основних функцій Міністерства оборони України. Діяльність ДФТГ здійснюється під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини ЗСУ за територіальним принципом.

Зрозуміло, що для виконання своїх функцій ДФТГ окрім озброєння, мають інші потреби. Ці потреби можуть бути забезпечені за рахунок місцевих бюджетів. Зокрема, стаття 91 БКУ передбачає в місцевих бюджетах можливість затверджувати бюджетні призначення на місцеві програми, пов’язані з виконанням повноважень, затверджених відповідними місцевими радами, зокрема: для реалізації заходів та робіт з територіальної оборони та мобілізаційної підготовки місцевого значення. Для прикладу на такі заходи місцевого значення, які фінансуються за КПКВ 8240 “Заходи та роботи з територіальної оборони” та 8220 “Заходи та роботи з мобілізаційної підготовки місцевого значення”:

• Проведення медичного обстеження членів ДФТГ ;
• Забезпечення харчування підрозділів ТрО на час проведення планової зборової підготовки та виконання завдань за призначенням;
• Проведення інформаційно-комунікативної кампанії стосовно територіальної оборони з виготовленням поліграфічної продукції;
• Виготовлення бланків посвідчень добровольця територіальної оборони;
• Придбання речового майна та спорядження (обмундирування, матраци, спальні мішки, каримати);
• Придбання медичних аптечок, медикаментів та перев’язувальних матеріалів;

Які шляхи фінансування використовують на сьогодні тергромади нашого регіону? Чи можна сказати на основі цих прикладів, що вони це роблять у межах чинного законодавства? У чому, можливо, варто поліпшитися?

Наразі громади Сумщини в межах затверджених місцевих цільових програм або здійснюють передачу міжбюджетного трансферту у вигляді субвенції з місцевого бюджету державному бюджету або фінансують заходи з територіальної оборони та мобілізаційної підготовки місцевого значення.

Щодо прикладів, то поки діє воєнний стан в Україні, видатки на здійснення та забезпечення заходів з організації, підготовки, підтримання та ведення руху опору, належать до таємних видатків, а також закупівля товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб руху опору становлять державну таємницю, тому не можна розголошувати на які цілі і що саме придбавають і яку підтримку здійснюють військовим громади зі своїх бюджетів. Чи це робиться в межах чинного законодавства покаже час.

На які “підводні камені” мають зважати громади, виокремлюючи кошти на оборону зі своїх місцевих бюджетів?

Ну найперше наголошую, згідно зі статтею 87 БКУ, видатки на забезпечення функціонування установ та закладів Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.

У разі наявності фінансової можливості у місцевому бюджеті, за умови забезпечення визначених законодавством делегованих та власних повноважень, можлива підтримка підрозділів ЗСУ, проте лише шляхом передачі субвенції з місцевого до державного бюджету.

Якщо громада має намір придбавати військове спорядження (каски, бронежилети, розгрузочні жилети тощо) або придбавати предмети та матеріали для облаштування об’єктів військових формувань у пунктах дислокації, блок-постів, функціонування об’єктів критичної інфраструктури, захисних споруд, вогневих позицій то це можна робити тільки шляхом надання субвенції з бюджету територіальної громади державному бюджету.

Під час передачі трансферту підрозділу ЗСУ також необхідно враховувати, що видатки здійснюються за рахунок вільного залишку бюджетних коштів або перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету за умови відсутності простроченої кредиторської заборгованості такого бюджету за захищеними статтями видатків на останню звітну дату, що передує плануванню видатків.

А по-друге, зверніть увагу, що підрозділи ДФТГ не мають статусу юридичної особи (відокремлених підрозділів чи філій), а отже:

• не можуть здійснювати господарської діяльності, у т.ч. для власного обслуговування;
• не можуть мати власні рахунки у банках та інших фінансових установах;
• не можуть бути розпорядниками чи одержувачами бюджетних коштів.

Тому, здійснення фінансування можливе у співпраці з військовою частиною, за якою закріплено ДФТГ, і для початку такої співпраці необхідне письмове звернення командира військового формування з обґрунтуванням та визначенням потреби.

Чи встановлено нині законодавством України видаткові обмеження щодо фінансування оборони у зв’язку з нормами Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” чи інших нормативних актів?

Так, такі обмеження є. Насамперед маємо розуміти обсяг повноважень ОМС в галузі оборонної роботи, закріплений статтею 36 ЗУ Про місцеве самоврядування. Зокрема ОМС має такі делеговані повноваження:

• сприяння організації призову громадян на військову службу, а також їх мобілізації, підготовці молоді до служби в Збройних Силах України, організації навчальних (перевірочних) та спеціальних військових зборів;
• бронювання робочих місць для військовозобов’язаних на підприємствах, в установах та організаціях відповідно до законодавства;
• організація та участь у здійсненні заходів, пов’язаних з мобілізаційною підготовкою, підготовкою і виконанням завдань територіальної оборони, на відповідній території;
• вирішення відповідно до законодавства питань, пов’язаних з наданням військовим частинам, установам, навчальним закладам Збройних Сил України службових приміщень і жилої площі, інших об’єктів, комунально-побутових послуг; здійснення контролю за їх використанням, наданням послуг;

Тому відповідно до статті 91 БКУ в межах заходів місцевої програми зокрема: для реалізації заходів та робіт з територіальної оборони та мобілізаційної підготовки місцевого значення можемо здійснювати фінансування видатків на проведення медичного обстеження членів ДФТГ , забезпечення харчування підрозділів ТрО на час проведення планової зборової підготовки, проведення інформаційно-комунікативної кампанії тощо.

 

 

Чи на все в галузі оборони можуть виокремлювати кошти ОМС за рішенням депутатів чи на окремі категорії? Як це визначено законодавством? А як це на практиці діє?

Насамперед для виділення коштів на підтримку військових формувань депутати мають прийняти місцеву цільову програму, у якій прописані відповідні цілі та завдання. Але перед прийняттям цієї місцевої програми громада має мати запити від військових, щоб розуміти які заходи потрібно прописати в ній. Це може бути комплексна місцева програму щодо громадського порядку та безпеки, одним з розділів якої буде територіальна оборона, або окрема програма з організації і забезпечення заходів тероборони та підготовки ДФТГ до виконання її завдань.

Наступним кроком буде прийняття рішення про внесення змін до рішення “Про місцевий бюджет територіальної громади на 2023 рік”, в якому буде визначено яким чином будуть виділятися кошти чи то надання субвенції державному бюджету чи то фінансування заходів та робіт з територіальної оборони. І тут ще раз звертаю увагу на обмеження визначені БКУ.

Як визначено законодавством відповідальність за неправомірне чи неналежне використання коштів із місцевого бюджету на оборонну галузь? Як можуть “перестраховувати” себе громади, щоб уникати таких ситуацій?

Насамперед одним із принципів, на яких ґрунтується бюджетна система України, є принцип цільового використання бюджетних коштів, тобто бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

І нецільовим використанням бюджетних коштів відповідно до ст. 119 БКУ є їх витрачання на цілі, що не відповідають:

• бюджетним призначенням, встановленим рішенням про місцевий бюджет;
• напрямам використання бюджетних кош­тів, визначеним у паспорті бюджетної програми;
• бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних кош­тів).

За нецільове використання бюджетних коштів посадові особи бюджетної установи можуть притягуватися до адміністративної або навіть кримінальної відповідальності.

І ось нещодавно фахівці Управління Східного офісу Держаудитслужби перевірили діяльність Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради, зокрема, закупівлю та подальше списання з балансу матеріальних цінностей з метою їх надання евакуйованим особам або підрозділам територіальної оборони. І в ході перевірки виявлено нецільове використання бюджетних коштів на заходи, що не відповідають визначеним у паспортах бюджетних програм.

І відразу постає питання чому Департамент культури та туризму виконував заходи тероборони. Оскільки відповідальним виконавцем заходів місцевої програми, відповідно до статті 20 та 22 БКУ, повинен бути головний розпорядник бюджетних коштів — відповідний виконавчий орган місцевої ради до повноважень якого віднесено організацію мобілізаційної роботи, цивільного захисту та територіальної оборони.

Як жеж можуть “перестраховувати” себе громади, щоб уникати таких ситуацій. Насамперед необхідно максимально чітко дотримуватися вимог законодавства. Для використання будь-яких ресурсів має бути підстава і підтвердження цільового використання коштів. Зокрема ОМС має діяти в межах тих повноважень, які визначені ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні та в межах видаткових повноважень, визначених БКУ.

Як порадите ОМС вести звітність під час спрямування коштів на оборону, щоб потім не виникало спірних ситуацій?

Тут хочу звернути увагу, що підтримку ДФТГ можна здійснювати як за рахунок коштів місцевого бюджету, так і за рахунок гуманітарної або іншої благодійної допомоги, яка надходить територіальній громаді.

Але важливо вести облік та звітність щодо використання коштів чи майна, які були отримані територіальною громадою як благодійна допомога, на потреби ДФТГ.

Насамперед має бути в договорі чи в листі чи в іншому документі визначено наступні сфери (цілі) благодійної діяльності:

• сприяння обороноздатності та мобілізаційній готовності країни, захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного стану;
• запобігання природним і техногенним катастрофам та ліквідація їх наслідків;

Також благодійник повинен дозволити:

• використання наданої допомоги напряму на потреби ДФТ;
• територіальній громаді самостійно визначати кінцевого набувача благодійної (гуманітарної) допомоги, у т.ч. ним може бути ДФТГ
• або не визначити цільове призначення допомоги.

Тоді після отримання допомоги, керуючись запитами командира ДФТГ, ОМС приймає рішення про передачу цієї допомоги для забезпечення потреб ДФТГ. Отриману допомогу треба належним чином оприбуткувати на балансі ОМС – юридичної особи.

Після оприбуткування за запитом командира формування передати ДФТГ згідно акту приймання-передачі.

Наразі багато серед народних депутатів висловлювань щодо розширення видаткових повноважень в частині фінансування витрат на оборону. І на які зміни очікувати громадам?

Так, дійсно народні обранці в серпні місяці зареєстровали проект Закону України “Про внесення змін до Бюджетного Кодексу України щодо підтримки органами місцевого самоврядування сектору безпеки та оборони” за № 9560, де пропонують розширення видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, а саме на заходи з матеріальної підтримки сектору безпеки і оборони у період дії воєнного стану. Але наразі ці зміни не були прийняті.

Також Уряд схвалив зміни до Бюджетного кодексу для фінансування сектору безпеки і оборони та розвитку оборонно-промислового комплексу – ці зміни подані до ВРУ 12 вересня і зареєстровані за № 10037 Проект Закону про внесення змін до розділу VI Бюджетного кодексу України щодо забезпечення підтримки обороноздатності держави та розвитку оборонно-промислового комплексу України.

Зокрема, цими змінами до Бюджетного кодексу України пропонується:

• зарахування у 2024 році до загального фонду державного бюджету у повному обсязі надходжень, які є джерелами формування державного дорожнього фонду;
• зарахування з 1 жовтня 2023 року по 31 грудня 2024 року до спеціального фонду держбюджету надходжень від оподаткування доходів у вигляді грошового забезпечення, винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, що сплачується згідно з Податковим кодексом на відповідній території України;
• спрямування у період дії воєнного стану на забезпечення підтримки обороноздатності держави за рішеннями відповідних місцевих рад вільних залишків коштів місцевих бюджетів та залишків коштів спеціального фонду місцевих бюджетів, які утворилися на кінець бюджетного періоду.

За інформацією: Суспільне. Суми