By Ексклюзивне інтерв’ю генерального директора та співвласника групи компаній “Велта” з активами з видобутку титановмісних руд у Новомиргороді (Кіровоградська обл.) Андрія Бродського агентству “Інтерфакс-Україна”
Текст: Юрій Гулий
– Компанія “Велта” отримала два патенти у США на українську технологію доступного “зеленого” титану. У чому полягає ваша технологія, її переваги?
– В нас три патенти отримані в Україні та два патенти – в США.
Що є суттю нашої технології? Це повна протилежність традиційній технології, за допомогою якої зараз отримують металічний титан. Вона має назву метод Кролла й йому вже більше ніж 80 років. Уявіть, коли звичайний дисковий телефон був якоюсь дивиною, тоді бельгієць Кролл винайшов цю технологію. За нею, з ільменіту (титанова руда) виробляють так званий титановий шлак з високим енергетичним навантаженням при температурі приблизно 30000C. Це дуже великі енергозатрати, потрібні спеціальні електричні руднотермічні печі.
Після цього – хлорування, для отримання тетрахлориду титану, – це наступний переділ, потім завдяки певним хімічним реакціям отримують титанову губку. А потім цю титанову губку (якщо бути відвертим, то частину титанової губки), яку отримують у реакторах, переплавляють у титанові злитки. У свою чергу титанові злитки переробляють у титановий прокат та виготовляють з них якийсь титановий виріб.
Це традиційна технологія, яка використовувалася до початку війни, зокрема на ЗТМК (Запорізький титаномагнієвий комбінат). У світі всього сім країн, які деякий час тому мали можливість використовувати таку технологію. Вона дуже складна технологічно, дуже енергозатратна і дуже екологічно небезпечна.
Наша технологія Velta Ti Process: ми з ільменіту отримуємо таку речовину, як i-synrutile, ми її так назвали та запатентували, – i-synrutile. Отримуємо при температурі десь близько 900C – лише порівняйте 30000C або 900C. Різні енерговитрати, чи не так?
Отже, ми отримуємо i-synrutile. Потім, завдяки певним електрохімічним реакціям, ми отримуємо не губку, а титановий порошок. А що таке титановий порошок зараз? Це сировина для металургійних технологій сьогодення і майбутнього. Це такі технології як порошкова металургія, адитивні технології з використанням 3D-принтерів для створення вже готових титанових виробів.
Ми виключаємо декілька етапів переробки титанової сировини, ми скорочуємо шлях від сировини до кінцевого продукту. Ми заощаджуємо дуже багато електроенергії, тому наш спосіб значно ефективніший та економічний. Та найголовніше, наша технологія виключає використання хлору.
– Повідомлялося, що “Велта” хоче побудувати завод із доведенням випуску титанового порошку до 10 тис. тонн за п’ять із половиною років, зокрема – на першому етапі тривалістю 18 місяців планується досягти випуску 1 тис. тонн титанового порошку із загальними інвестиціями на рівні $100 млн. Чи змінилися плани?
– Ми вже проектуємо першу чергу цього заводу – інвестиції складають близько $100 млн. Запланована потужність цього заводу приблизно 1000 тонн того самого порошку для технологій, про які я тільки що розповідав. І це підприємство буде розташоване у США.
– Повідомлялося, що “Велта” залучає канадську Hatch для проектування титанового заводу в США за українською технологією – відповідну угоду з Hatch щодо проектування заводу з виробництва титанового порошку в США було підписано. Які перспективи?
– Проєктування вже розпочалось, строк робіт – 5 місяців. Але це лише попередня стадія, так званій pre-feasibility stage. Далі буде більш детальний етап проектування, який, за моїми розрахунками, буде тривати не більше трьох місяців. Значну частину роботи ми виконали власними ресурсами, зусиллями нашої інженерної та технологічної команди.
Але зараз ми передали це досвідченій канадсько-американській компанії, яка вже зробить прив’язку до конкретного майданчика та узгодить проект заводу з американськими будівельними стандартами, які значною мірою відрізняються від наших. Зараз маємо на вибір 13 майбутніх майданчиків для будівництва у чотирьох штатах США. І компанія Hatch за два тижні надасть нам рекомендації щодо місця будівництва нашого майбутнього заводу та почне проектування з огляду на обрану локацію.
– Раніше “Велта” підписала угоду з американською EAS Advisors щодо залучення фінансування для титанового заводу у США. То ви отримали чи плануєте отримати фінансування? У якому розмірі?
– Ми тільки місяць тому підписали з EAS Advisors угоду. Зазвичай процес пошуку фінансування потребує часу, півроку мінімум. Приблизно за цей період ми маємо завершити проектування, адже неможливо отримати фінансування без робочого затвердженого проекту. Бажано, щоб такий проект розробила компанія світового рівня, така як Hatch, наприклад. Саме тому ми залучили EAS Advisors і зараз знаходимось у процесі переговорів з майбутніми інвесторами та кредиторами.
– Ви заявляли про намір партнерства з оборонним комплексом США у процесі розвитку нових титанових технологій. Чи проявили до ваших проектів інтерес у США?
– Так. Наш проєкт привертає значну увагу. До того ж ми співпрацюємо з американською компанією Dentons, яка не тільки велика юридична компанія, а ще й лобістська. У “Велти” з ними офіційний контракт, зареєстрований за всіма правилами США, в рамках якого вони ведуть для нас лобістську роботу, в тому числі пов’язану з оборонним комплексом США. Це те, що я можу сказати зараз.
– Тепер перейдемо до ситуації в Україні. У ЗМІ повідомлялось, що контроль над Лікарівським родовищем титанових руд (Кіровоградська обл.) перейшов до ТОВ “Декарт Мінералс” із Дніпра. Раніше ви володіли цією ліцензією… Чому вирішили продати цей об’єкт?
– Коли хтось щось продає, напевно, йому в той час потрібні кошти. Нам також потрібні кошти для росту. Але це жодним чином не виключає, що з власниками спецдозволу ми не будемо у майбутньому мати спільні плани щодо освоєння Лікарівського родовища.
– То ви повністю не йдете з розробки цього родовища?
– Скажімо так, зараз ми не маємо відношення до Лікарівського родовища, але ми не виключаємо повернення у проект задля спільного його запуску.
– 8 жовтня 2014 року на фабриці “Велти” з видобутку титанової руди сталася пожежа. Це був підпал чи інші причини виникнення пожежі? Як наразі функціонує фабрика?
– Це був підпал. З того часу пройшло вісім років, але слідство чомусь так і не знайшло тих, хто це зробив. Я можу сказати більше – підпал, згідно з даними слідства, був в трьох місцях на фабриці. Кому це було вигідно? Можна лише здогадуватись.
– То наразі фабрика після пожежі відновлена?
– Так, у 2016 році ми відновили фабрику частково власним коштом, частково за рахунок страхових виплат. Десь 40-45% забезпечили страхові виплати, плюс власні ресурси акціонерів та підприємства. Проте поясню: ми не відновили ту фабрику, яка була – це було неможливо. Потужності, що згоріли, ми розібрали, здали на металолом та на їх місці побудували нові. Тож, з кінця 2016 року у нас працюють дві фабрики.
– Резюмуючи ситуацію, я так зрозумів, ви вбачаєте прояви конкурентів у підпалі?
– Я в цьому абсолютно впевнений. Це прояв недобросовісної конкуренції. Але я не слідчий орган, не маю доказів.
– Ви раніше говорили про необґрунтовану увагу правоохоронних органів до видобутку копалин у встановлених ліцензією межах. Ситуація змінилася?
– Уточню. У нас були питання з правоохоронними органами і я робив публічні заяви двічі. Минулого року я написав, що в нас були питання, пов’язані з бюро економічної безпеки (БЕБ). Цього року я написав, що в нас є деякі питання, пов’язані з Нацполіцією.
Стосовно ситуації з БЕБ – можу заявити офіційно, що справа БЕБ закрита більш ніж півроку тому за відсутністю складу злочину (ніби про недоплату 27 млн грн податків – ІФ-У). Ця справа не була відкрита проти мене особисто, або проти компанії. Це була справа за фактом, але вона торкалася нас і в нас було дуже жорстке “маски-шоу”.
Другий факт, пов’язаний з Нацполіцією Кіровоградської області. Декілька місяців тому співробітники Нацполіції чомусь вирішили зайнятися питанням нашого хвостосховища (місце для відходів – ІФ-У), яке ми закінчили використовувати десь у 2013 році. Воно знаходиться за межами гірничого відводу та ліцензійної площі, яка офіційно надана нам у промислове користування, але ще раз підкреслюю, воно нами не використовується вже 10 років.
Нацполіція отримала від нас всі документи, які вони запросили, більше вони до нас не звертались. Тож наразі ми не знаємо статус цієї справи. А також не знаємо, в чому був сенс такої надмірної уваги до нас.
– Перейдемо до більш позитивних питань. Чому ви вийшли із засновників Національної асоціації добувної промисловості України та створили Асоціацію титанової промисловості України (АТПУ)?
– “Велта” вбачає свій розвиток у глибинній переробці власної сировини, ми не зацікавлені зростати як сировинна компанія. Це основна причина зупинити наше співробітництво з НАДПУ. Безумовно, ми маємо зараз видобувний бізнес, але, як казав Президент не так давно з трибуни Верховної Ради, нам треба забувати про своє сировинне минуле. От ми й забуваємо. Як я вже сказав, перший завод ми будуємо в США, але я особисто нікуди з України не їду. В США буде працювати окрема команда “Велти”, але Бродський залишається в Україні. І Бродський сподівається, що ми переможемо у війні й одразу після перемоги ми почнемо будувати дуже потужний комбінат за нашою технологією саме в Україні. Для цього нам потрібно створити комфортне бізнес-середовище на законодавчому рівні в Україні та усвідомити наскільки потужно ми – Україна – можемо увійти на світовий ринок титану. Інструментом для цього вбачаю АТПУ – Асоціацію титанової промисловості України.
– Які результати роботи компанії за підсумками першого півріччя? Чи ви задоволені підсумками роботи в цей період?
– Я не задоволений ніколи. Навіть в найкращі роки я ніколи не був задоволений – це можуть підтвердити всі співробітники, мої партнери та акціонери компанії.
Так, ми йдемо вперед, але я вважаю, що не так швидко, як хотілося б. Минулого року ми виконали план на 62%. Багато це, чи небагато у воєнний час? В цьому році за перше півріччя ми виробили 70 тисяч тонн ільменіту – це близько 80% від запланованого. Є певні негаразди з логістикою, є великі негаразди з ринком. Але для воєнного часу, для того часу, який є зараз з ринкової точки зору, я вважаю, що ми працюємо непогано.
– Але ви працюєте прибутково чи збитково?
– Збитків зараз в нас немає, можу сказати так. Та становище дуже непросте – ми працюємо на межі рентабельності.
– Як компанія здійснює доставку продукції споживачам? Чи є затримки з постачанням продукції та чому?
– Зараз ніяких затримок немає. Важливо, щоб були контракти зі споживачами. Логістику ми забезпечуємо, але питання у вартості цієї доставки. До війни ми працювали через порт ТІС, і нам вся логістика від, як кажуть, воріт нашого підприємства до борта судна, коштувала десь $20/тонна. Зараз це десь $110/тонна. Різниця очевидна. Зараз ми працюємо через Чорноморський порт іншої держави, на жаль.
– І яка частка реалізації та скільки постачається за кордон?
– 100%. Багато років ми експортуємо всю нашу сировину. В нас є два основних клієнти – це чеська компанія, найбільший виробник пігментного двоокису Precheza та найбільший у світі виробник того ж пігментного двоокису в США, – це компанія Chemours, колишній DuPont. Ми постачаємо на їхній мексиканський завод.
– Плануєте Ви збільшувати поставки і що заважає? Повідомлялось про значні складнощі з отриманням ліцензії на реалізацію за кордон.
– Наразі я не бачу проблем з отриманням спецдозволів на експорт продукції. Держспецекспортконтроль працює системно, вони виконують те завдання, яке стоїть перед ними під час війни. Сказати, що ми відчуваємо затримку через Держспецекспортконтроль, я не можу. Минулого року я пішов на те, щоб знайти форму співпраці з цим органом. Наші юристи з ними в тісному контакті задля забезпечення всіма необхідними документами.
– Деякі ЗМІ заявляють, що “Велта” співпрацює з державою-агресором та постачає продукцію до Росії. Чи це відповідає дійсності? Чи здійснюєте ви постачання до Білорусі?
– До Білорусі ми ніколи нічого не постачали. Щодо росії у нас був контракт до 2014 року, до початку війни, підкреслюю, не повномасштабної війни 2022 року, а війни, розпочатої у 2014 році. У 2014 році ми виконали контракт, але це була угода не з російською федерацією, а з європейським трейдером, який постачав до росії. Ми закрили цей контракт, виконали свої обов’язки й прийняли жорстке та остаточне рішення більше не співпрацювати з росією. До нас дуже багато разів зверталися, спочатку звідти, потім через прихованих посередників з пропозиціями відвантажувати до Туреччини, де немає підприємств з переробки титанової сировини, або до Болгарії, де також немає таких потужностей. Ми перевіряли ці компанії – вони виявлялися російськими фірмами “прокладками”, згодом навіть перестали реагувати на подібні запити.
Вже багато років, з 2012 року ми працюємо в основному з двома компаніями – Chemours та Precheza.
– Чи є труднощі з податковими органами щодо оподаткування? Яка ситуація із відшкодуванням ПДВ? Яка заборгованість у країни щодо повернення ПДВ?
– Наразі в нас немає ніяких непорозумінь з податковими органами. Нам кожен місяць заходить відшкодування ПДВ, ми вчасно сплачуємо податки. Минулого місяця, я точно не пам’ятаю, більше 30 млн грн ми сплатили державі. А держава нам в цьому місяці, на минулому тижні повернула 15 млн грн.
– Компанії ГМК відчувають нестачу працівників. Як ваша компанія вирішує цю проблему?
– Кадри завжди були проблемою, причому на всіх ланках. Як робочі спеціальності, так й інженерно-технічний персонал. Але зараз ця проблема загострилась. У нас з підприємства мобілізовано понад 80 людей, вони на фронті. Це з урахуванням, що в компанії працює приблизно 600 працівників разом з центральним офісом.
– Як повідомлялося, 27 червня НКРЕКП встановила нові максимальні граничні ціни (price caps) електроенергії на ринку “на добу наперед” (РДН), внутрішньодобовому ринку (ВДР) та балансуючому ринку (БР), що набули чинності з 30 червня. Як це позначилося на додаткових витратах групи? Наскільки зросли відрахування на е/е?
– Дуже зросли. І це один із факторів, що змушує нас працювати на межі рентабельності в той час, як енергетичні компанії заробляють на виробництві, транспортуванні та торгівлі електроенергією.
Я розумію, що ворог здійснив удари по енергетичним об’єктам країни, що це стаття витрат енергокомпаній. Але розв’язувати проблеми коштом інших споживачів – це дуже “цікаво”. Хочу побачити, до чого це призведе… Подивимось…
– Як знизилися інвестиції у виробництво через війну?
– Річ про які саме інвестиції? Інвестиції в освоєння додаткових родовищ? Ми зараз їх не проводимо та не плануємо. Ми інвестуємо в наш науково-дослідний центр (R&D центр) та супутні підприємства і напрямки. Це звісно відбувається не на тому рівні як планувалося до війни, але в напрямки, що стосуються переробки ми продовжуємо вкладати кошти.
Крім того, ми зараз на стадії створення, я б сказав лінійки підприємств, наступного тижня нам буде про що розповісти. Можемо дати вам ексклюзив про “Велту” саме з інвестиційної точки зору. Ми створюємо прямо зараз дещо нове і дуже важливе.
– Будемо чекати. Наступне питання – як ви оцінюєте ініціативу Офісу Президента щодо створення координаційної платформи, яка розглядатиме проблемні питання між бізнесом та правоохоронними органами?
– По-перше, я не чув про цю ініціативу, по-друге, мене ніхто не запрошував до співпраці на цій платформі, я нічого про це не знаю, коментувати не можу.
– Чи має компанія проблеми з обслуговуванням своїх боргових зобов’язань, чи зверталася вона до кредиторів за реструктуризацію боргів?
– Після пожежі на фабриці в нас виникли складнощі з обслуговуванням боргу в Промінвестбанку. Але я хочу дати роз’яснення щодо цих боргів, бо ходять байки про те, що “Велта” винна за зобов’язаннями, що “Велта” не сплачує. Наприкінці 2011 року ми отримали кредит в Промінвестбанку (ПІБ), з того моменту ми банку сплатили майже $80 млн. Це відсотки, тіло кредиту, але з початком повномасштабної війни банк був врешті-решт націоналізований – я вважаю, що держава повинна була це зробити ще у 2014 році.
Так от, у 2022-му банк був націоналізований і ми розпочали перемовини з Фондом гарантування (Фонд гарантування вкладів фізосіб – ФГВФО). Фонд намагався виставити на аукціон права вимоги за нашими кредитами, але вони реалізовані не були. Не треба плутати майно й право вимоги. Наприклад, якби вони були реалізовані, ми б мали замість Промінвестбанку іншого кредитора – і все. І сплачували б йому свій борг.
Коли не були реалізовані на аукціоні права вимоги до “Велти” по кредитах, ми розпочали перемовини щодо реструктуризації з Фондом гарантування вкладів та з керівництвом ПІБ, керівниками ліквідаторами цього банку, тому що банк знаходиться у стані ліквідації. Ми в повному порозумінні та конструктивному діалозі. Я впевнений, що ми дійдемо згоди щодо сплати кредитних зобов’язань.
– Це гарне роз’яснення, бо багато учасників не розуміли, що тоді виставлялося на торги. А наразі група кредитується в українських чи закордонних банках?
– Ні.
– Чи розраховуєте ви на участь у програмах державної підтримки (5-7-9, портфельні гарантії)?
– Ні. Цього ми не плануємо. Але ми готуємо дуже широку інвестиційну програму в Україні. Це пов’язано в першу чергу з переробкою сировини, яку ми видобуваємо. Ми не хочемо бути компанією сировинного сектора. Ми не прагнемо бути експортерами сировини. Ми будемо виробляти кінцеві продукти за власною технологією і їх експортувати. З максимальною доданою вартістю. Це набагато цікавіше, ніж експортувати сировину.
Про це каже президент, про це каже здоровий глузд.
– Імпорт електроенергії ви використовували? Як оцінюєте? Як готуєтеся до чергової зими та можливих проблем з енергозабезпеченням? Наскільки я пам’ятаю, ви призупиняли виробництво, коли були проблеми з забезпеченням електроенергії?
– Саме так. Коли були проблеми з забезпеченням електроенергії через ракетні атаки, ми вимушені були деякий час простоювати. Зараз ми готуємо заходи, я зараз не можу їх розголошувати, але якщо буде позитивний результат, я найближчим часом повідомлю.
– Питання про військове страхування. Є якісь прогреси? Останнім часом було багато розмов про це.
– Якщо мається на увазі військовий ризик, то я не знаю страхової компанії, яка зараз бере на себе такі зобов’язання. Ми спробували співпрацювати з деякими міжнародними компаніями, але ніхто не погоджується страхувати військовий ризик.
– Останнє питання: як оцінюєте ситуацію у ГМК загалом і який прогноз щодо кон’юнктури, зокрема, на титан і титанову сировину?
– Я майже відійшов від спостереження за ГМК – мені є чим займатися зараз в титановому секторі, це пов’язано з нашим проектом у США, це пов’язано з тим, що ми робимо в титановому секторі в Україні. І я не зовсім слідкую за іншими компаніями.
Знаю, що у всіх одна дуже велика проблема – це логістика. Знаю, що у багатьох компаній є, особливо в Кривому Розі, проблема з водою. Знаю, що у всіх є питання по електроенергії. Знаю, що у дуже багатьох компаній були проблеми такі, як в нас, з деякими правоохоронними структурами, особливо з БЕБ.
Що стосується титанового ринку, то ринок саме сировини знаходиться у стагнації. У дуже глибокій стагнації, якої не було майже з початку 2015 року.
– Сподіваємось, ситуація зміниться на краще й у вашій сфері, і в Україні. Віримо, що Україна переможе. Слава Україні!
– Героям слава!
