By Менщина стала другою домівкою для багатьох людей з різних куточків України. На новому місці переселенцям допомагали меняни чим могли.
Для ВПО в Менський громаді намагались створити якомога більше умов для нормального проживання в умовах, які склались.
Ми поспілкувалися із Тетяною Вишняк – директором Комунальної установи «Менський міський центр соціальних служб» Менської міської ради і дізнались про життя ВПО в громаді.
Менська громада знаходиться за 70 кілометрів від кордону із ворожими країнами і в період повномасштабного вторгнення була в окупації, але це не завадило громаді прийняти велику кількість переселенців і всім надати необхідне для життя.
“Загалом в березні-квітні 2022 року Менську громаду приїхало близько 7 тисяч переселенців і кожна людина нашої громади намагалась простягти руку допомоги людям, які в перші години і дні вторгнення мусили тікати із свого дому” – говорить Тетяна Вишняк.
“З перших годин повномасштабного вторгнення до нас почали з’їжджатися люди, які потребували захисту. Ми не знали, як будуть розгортатися події в нашій громаді, але людям, що приїхали до нас з надією на порятунок, ми мали допомогти. Вирішення багатьох питань на себе взяла міська рада, але і люди допомагали чим могли: хтось продуктами, хтось житлом, одягом, теплими речами, а хтось зміг морально підтримати, що також дуже важливо”.
Оговтавшись від непростого шляху, люди могли звернутися за юридичною та правовою допомогою в ЦНАП. Там наші колеги допомагали оформлювати довідки ВПО, виплати для цих категорій людей та вирішували різні документаційні питання.
Згодом всім ВПО ми мали змогу видати гуманітарну допомогу.
Оскільки людей приїхало в громаду багато, то виникали певні питання із розміщенням, але тут людям максимально допомагала міська рада, яка зверталась до старостинських округів, а ті знаходили порожні будинки в селах і заселяли людей. В свою чергу місцеві жителі допомагали із облаштуванням і речами першої необхідності. В Мені із житлом складніше, тому ті, хто не мав тут родичів чи друзів, які могли б забрати до себе – винаймали житло, оплачуючи комунальні послуги без арендної плати. Тож всі, хто приїхав до нас, отримали дах над головою.
Зараз до нас приїздять люди також, але вже переважно із сусідніх громад, які весь час обстрілюються.
На постійній основі у нас проживають люди з Харківщини, Донеччини, Херсонщини, Запоріжжя, Сум та інших окупованих територій. Деякі (переважно ті, хто втратили житло) викупляють будинки і лишаються в нас назавжди, дехто чекає слушної миті і можливості повернутися, а дехто (переважно жителі Чернігова) вже повернулися в місто.
Серед наших ВПО є різні вікові категорії і ті, хто хоче та може працювати, шукає роботу. Її в громаді майже нема, але декому вдалося знайти (люди влаштовувались на роботу в ТОВ «Мена – Авангард», КП «Менакомунпослуга» Менської міської ради).
Також наша громада забезпечує ВПО освітніми послугами і станом на перше січня 2023 року в закладах освіти було зареєстровано близько 109 дітей, які відвідують школи та садочки.
Медичні послуги особам із статусом ВПО надаються шляхом перезаключення декларацій у нас у лікарні, після чого можна записуватися на прийом до лікаря.
Менська громада завжди зустрічає людей, які до нас їдуть, але хочеться, щоб війна якомога менше завдавала людям біди, через яку вони змушені їхати з дому.”
Матеріал опубліковано в рамках діяльності проекту «Місцева демократія та самоорганізація для сталої інтеграції ВПО», який реалізує ГО «Центр Доброчин» за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Європейське Відродження України».
Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».
