By Триває другий етап програми “Молоді амбасадор(к)и розмаїття”, в рамках якого заплановані подорожі учасників та учасниць до Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей. Вже відбулися перші два візити. Молоді люди познайомилися з сильними локальними ініціативами, проєктами Волині та Закарпаття, краще познайомилися між собою. Який це має стосунок до відбудови й розвитку країни — читайте в матеріалі.
Другий крок
Програма “Молоді амбасадор(к)и розмаїття”, яку ГО “СТАН” втілює спільно з альянсом за права, рівність та міжнародну солідарність “ActionAid”, покликана підтримати молодь, що робить перші кроки в громадському активізмі, дати їй необхідні знання та інструменти, досвід втілення проєктів. Понад сотня молодих людей уже взяли участь у вступних воркшопах і отримали базу, яка дозволить рухатись далі.
Учасниці та учасники походять з різних міст, середовищ, у них різні навички й досвіди, однак це не складність, а перевага. Важливо, щоб вони навчились її використовувати. Тому другий етап програми — це чотири міжрегіональні поїздки. В чому тут сіль, розповімо на прикладі візиту до Волинської області.
Ходити в гості
Протягом чотирьох днів команда з чотирнадцяти учасниць та учасників, а також двох фасилітаторок, знайомилася з ініціативами, громадськими організаціями Волині. “Програму планували за рекомендаціями, нам радили ініціативи, які могли би бути цікавими, корисними. — Пояснює фасилітаторка та співкоординаторка поїздки на Волинь Валерія Ткаченко. — Ці візити — платформа для комунікацій, щоб люди могли обмінятися контактами, надалі планувати свої ініціативи разом. Наше завдання — об’єднати людей, які мають досвід у галузі, та учасниць і учасників, яким ці теми цікаві”.
Поселилися в Луцьку, але мали зустрічі в різних куточках області. Їздили до Володимира, щоб дізнатися більше про ГО “Простір ВВ”. До Нововолинська й до села Ратнів, щоб побачити як там працюють молодіжні центри. У Луцьку спілкувалися з представниками та представницями Молодіжної ради, з командою театру “ГаРмИдЕр”, що започаткувала волонтерський штаб “Ангар”, з місцевими екологічними активістами та активістками.
Цінність різноманіття
При розгляді заявок на програму “Молоді амбасадор(к)и розмаїття” важливим орієнтиром стало те, щоб частина учасників та учасниць були з-поміж переселенців. Програма допоможе їм продовжити працювати в громадському секторі, інтегруватися в нове середовище, знайти нових друзів, та партнерів. Однак це дуже цінно й для всіх учасників та учасниць. Коли в спільноті є люди з різними досвідами, кожен та кожна мають можливість під іншим кутом зору подивитися на свої проєкти, на проблематику, з якою працюють. “Мені було дуже цікаво послухати думку людей з інших областей України, зі сходу, з півночі, півдня. — Міркує Уляна Ус із міста Володимира, членкиня ГО “Простір ВВ”. — Почути їхнє враження від мого міста та моєї організації. Але цікаво було почути й думку людей з Волині (з Торчина, з Нововолинська)”.
Не забуваймо також, що коли ми працюємо разом, ми ж не просто “налагоджуємо контакти” й “реалізовуємо проєкти”. Ми спілкуємося, радимо, хвилюємось і вболіваємо, підтримуємо одні одних. Важливо, щоб люди краще зналися між собою, були на одній хвилі, розуміли й поважали досвіди та обставини інших. Спільна участь у проєкті, у подібних поїздках, допомагає місцевим та переселенцям (як учасникам, так і організаторкам) зблизитися, знайти порозуміння й довіру. “Мені було важливо почути історії Яни, та Лєри, які вибиралися з окупації. — Каже Уляна Ус. — Люди багато пережили. Чути про це по телеканалах, чи від психологів, читати в телеграм-каналах — це одне. Але чути від людей, які пережили таке на власному досвіді — це геть інше. І це має набагато більший вплив на твою позицію, аніж те, що з медіа”.
Старі друзі, наново відкриті міста
Уляні Ус випала нагода взяти участь аж у двох візитах. Вона подавала заявку на Закарпаття та на Волинь, причому, це було вмотивоване рішення, а не “пробую подаватися всюди”. Учасниця хотіла краще познайомитися з людьми, які поруч, більше дізнатися про громадську діяльність у своєму регіоні, не тільки у Володимирі. Команда СТАНу спершу підтримала тільки її заявку на Закарпаття (що природно, все ж таки — це міжрегіональні поїздки). Та в останній момент у Волинському візиті звільнилося місце, тож його запропонували Уляні. Як показав досвід, недаремно. Дівчина розповідає, що зустрічі у своїй області дали їй не менше відкриттів, аніж поїздка на Закарпаття. “Дивне відчуття, — каже вона, — приїхала у Луцьк, в якому багато разів бувала, але тепер відкрила його для себе. Або Ратнів — невеличке село. Я їхала туди, не очікуючи абсолютно нічого, але знайшла там класний простір, класних людей, які активні та люблять справу, якою займаються”.
Попасна — Київ — Попасна
Графік візиту дуже насичений і, можливо, було замало часу, щоб ґрунтовно вивчити, перейняти той чи той досвід. Зате достатньо, щоб люди могли познайомитися, домовитись про наступні зустрічі. Поїздка на Волинь, як і кожна інша, стала радше відправною точкою для співпраці в майбутньому. “Коли ми ходили по різних ініціативах, я бачила, як люди спілкуються між собою. — Каже Валерія Ткаченко. — Наприкінці до мене підходили учасники й учасниці, запитували коли ми оголосимо конкурс проєктів. Вони вже шукали людей, які працюють в тому ж секторі, обговорювали свої ідеї, й можливості реалізовувати це разом”.
“Ми класно порозумілися з “Волинським обласним молодіжним центром”, — розповідає учасниця поїздки, генеральна секретарка ГО “Молоде покоління” Катерина Шулакова, — потім ще просиділи кілька годин, поспілкувалися про поточні проєкти й можливості. Буквально за тиждень я знову їду в Луцьк, знову завітаю у ВОМЦ. Там проводиться багато активностей, які нам цікаві. Ми бачимо потенціал для власного розвитку, переймаємо їхній досвід для себе”.
Катерина розповідає, що також їй дуже відгукнулася поїздка до села Ратнів, де нещодавно відкрили простір для молоді. Довкола проєкту вдалося об’єднати бізнес, владу, підлітків (місцевих, та волонтерів з різних куточків країни), які допомогли зробити ремонт. І це в невеличкому селі, де менше тисячі мешканців. Такий приклад надихає та вкотре нагадує, що не всі дороги ведуть до більшого міста, що ми дуже важливі для місць, які називаємо рідними.
Катерині близька тема молодіжного центру. Сама вона з міста Попасна Луганської області, та з початком повномасштабного вторгнення змушена була виїхати. Тепер живе в Києві, навчається в Києво-Могилянській Академії. Та для Катерини важливо бути однією з тих, хто після деокупація візьме участь у відновленні Попасної. Дівчина планує започаткувати у місті молодіжний центр і вже зараз досліджує, що для цього потрібно. “Мені було цікаво, як організована робота молодіжних просторів, — каже вона, — звідки залучалися кошти на їх створення. Тепер маємо контакти з деякими центрами й плануємо в майбутньому робити щось разом. Також вони поділилися секретами, джерелами фінансування, показали діаграми своїх розвитків. Ми вже маємо уявлення скільки буде потрібно часу, ресурсів, щоб відкритися самим”.
Завтра і післязавтра
Місто Попасна зруйноване й поки що воно в руках окупантів. Та все одно Катерина твердо налаштована долучитися до його відродження. Вона мислить далі, як день сьогоднішній. “Я розумію, що мине не рік і не два, поки питання молодіжного центру стане там актуальне. — Пояснює активістка. — Молодь знайшла собі місця в інших містах, країнах, але наша місія — зробити так, щоби в молоді була перспектива повертатися і лишатися. Це далекоглядні перспективи, та для мене це дуже важливо, адже я сама була частиною тієї молоді, яка мріяла втекти в місто побільше. Зараз я в Києві й розумію значення нашої думки на такому локальному рівні. Ми маємо найбільший вплив саме там, де провели більшість свого життя. Для моїх батьків, моїх знайомих було б важливо відновити місто й повернутися. Тенденція така, що багато людей хочуть вертатися. Вірю в найкраще і сподіваюся, ми це втілимо”.
Так, йдеться не про сьогодні чи завтра. Але програма “Молоді амбасадор(к)и розмаїття” для того й існує, щоб надихнути молодь до змін, щоб підсилити середовище, яке вчиться й починає працювати вже сьогодні, та ще більше впливатиме у майбутньому. Це теж далекоглядні перспективи. Та навіть стародавні мандрівники знали: щоб не зійти зі шляху, орієнтир слід вибрати не перед носом, а якнайдалі.
Проєкт “Молоді Амбасадор(к)и Розмаїття” реалізує громадська організація “СТАН” у партнерстві з альянсом за права, рівність та міжнародну солідарність “Action Aid” за підтримки Disasters Emergency Committee (DEC). Ревіталізація та утеплення безпечних просторів для молоді здійснюється за підтримки Global Fund for Children (США) та Terre Des Hommes (Німеччина).
