By Ексклюзивне інтерв’ю голови Державного агентства розвитку туризму України Мар’яни Олеськів агентству “Інтерфакс-Україна”
Автор: Оксана Гришина
– Перед вами було поставлено завдання у стрес-умовах, за декілька місяців, реалізувати участь України як держави на Biennale Architettura-2023: The Laboratory Of The Future, яка розпочнеться вже 20 травня. При чому не формальну участь, а таку, яка має вирішувати перш за все наші завдання. Розкажіть трошки про пошук рішень.
– Час, коли мав відбуватись відбір і планування участі України у цій архітектурній бієнале, припав на початок повномасштабного вторгнення. Це, напевно, останнє про що у ті дні думали у Міністерстві розвитку громад та територій, яке тоді відповідало за участь нашої країни у бієнале. У кінці минулого року функції, які виконував Мінрегіон, перейшли до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури.
На сьогоднішній день перед Мінвідновлення стоїть багато завдань, тому фактично лише у кінці лютого ми дійшли до дискусій, що можливо, не варто втрачати шанс взяти участь у цьогорічній Biennale Architettura. Тим більше, що тема – “Лабораторія майбутнього” – вкрай важлива для нас. Без України поговорити про майбутнє в архітектурі і розвитку міст у сучасному світі неможливо. І голос нашої країни має звучати на такому майданчику.
Враховуючи край стислі терміни, ми зустрілись з командою, яка робила проєкт на мистецькій бієнале 2022 році – Іриною Мірошниковою, Олексієм Петровим, Борисом Філоненко. Вони знають майданчик і, відповідно, мають розуміння, що можливо встигнути в такі стислі терміни. Команда кураторів погодилась, що втратити цей шанс не можна.
– Як вирішили питання дедлайнів подачі заявок?
– Керівництво бієнале пішло назустріч. Вони зробили виключення, розуміючи ситуацію і ті обставини, в яких ми працюємо.
Враховуючи, що заходимо на бієнале по скороченій процедурі, без конкурсів, ми проговорили з призначеними кураторами необхідність забезпечення концепцією максимальної залученості, а також найширшого представлення архітектурної та мистецької спільноти.
– Конкурсний відбір – вимога бієнале?
– Ні, конкурси не є обов’язковими вимогами бієнале, це рішення країни-учасниці. Є ряд держав, які визначають представників без конкурсів. Але ми розуміємо, що в Україні для нас дуже важливо, щоб все було максимально прозоро. Тому з командою кураторів було вирішено, що участь у даному бієнале розшириться за рахунок Публічної програми для великої кількості архітекторів, як відомих так і молодих, а також інших митців, які зможуть сформувати актуальну програму.
– Де буде розташовано національний український павільйон?
– Тема українського павільйону на венеційському бієнале — Before the Future (“Перед майбутнім”). Вона об’єднує дві локації та публічну програму. Перший простір – приміщення в Арсенале (там був минулорічний павільйон), другий – площа у Джардіні (у минулому році був реалізований проєкт piazza Ucraina). Це запропонували куратори. Ми підтримали, затвердила головний куратор бієнале Леслі Локко.
Ці дві локації і стануть просторами для спільних висловлювань над якими зараз працюють учасники публічної програми. Більш детальніше куратори розкажуть про свою концепцію на пресконференції у вівторок.
– Але можете описати у загальних рисах?
– В Арсенале просторове рішення символізує укриття як елемент стабільності, який на сьогодні, на жаль, багато українців втратили. Рішення простору у Джардінні пов’язане з темою, яка для нас українців є надважливою – це наша земля. На локації у Джардіні будуть споруджені вали, з використанням дерева та землі. Куратори надихнулись тим, що саме Змієві вали біля Білогородки зупинили російських загарбників. Крім того, що земля була важливим елементом в усіх наших оборонних конструкціях з часів Русі, земля для нас – значно ширший символ. Наша земля – це те, за що ми боремось сьогодні. Завдяки цим рішенням ми окреслюємо простір на двох локаціях, а далі важливим елементом є саме публічна програма, в якій будуть працювати декілька тематичних груп.
Вже озвучувалось п’ять напрямків: майбутнє, відновлення, освіта, екологія, комеморація.
Ці п’ять тем будуть розкриті у подієво-дискусійній частині павільйону, яка сьогодні напрацьовується.
Дуже важливе завдання зробити цю частину максимально активною та відкритою. Архітектурне бієнале у Венеції це не просто виставка архітектурних проєктів, це певним чином лабораторія, де формується філософія архітектури світового рівня.
Там беруть участь топові архітектори, філософи, митці, представники сучасного мистецтва, художники… І, власне на цьому майданчику, нам важливо говорити про візію майбутньої відбудови України. Саме зараз час вести дискусію щодо філософії відновлення. Ми боремося за те, щоб у нас була, в якомусь сенсі, нова країна, надсучасна, прогресивна, в якій ми всі будемо будувати наш спільний дім.
За 30 років у нас поки не з’явилось, напевно, жодного зразка архітектури світового масштабу, про який би ми могли сказати, що туристи із всього світу приїжджають дивитись. Так, є ряд цікавих об’єктів, але не можна казати що це щось супер дивовижне, яке розкриває нашу ідентичність і кличе їхати дивитись…
Я думаю, найближчі 10-15 років у нас буде стояти завдання не про створення вау-об’єкта, а про пошук шляху, як ви кажете, філософії розвитку міст, відбудови, тобто створення “ординарних” проєктів, орієнтованих на пересічних громадян.
– А чи мають вони стати ординарними?
– Вони мають бути доступними для кожного, у всіх сенсах. І при цьому мати індивідуальність.
Одна з пропозицій щодо післявоєнного відновлення – швидко проєктувати і будувати – супер-однакове житло, інклюзивне, енергоефективне, але уніфіковане… Але ми бачимо вади цього кроку.
Тож питання відбудови, насправді, дискусійне. Про нього вже час говорити, і ми навіть з вами одразу розпочали дискусію з цього приводу. І, власне, це і є одне з завдань нашої команди на бієнале: спонукати, зацікавити, думати і говорити архітекторів, урбаністів, філософів всього світу про відбудову України. Чи маємо ми просто швидко відбудувати, щоб люди максимально швидко заїхали у свої домівки? Чи ми маємо спланувати певні квартали? На мою думку, головними питаннями є: яким саме буде місто; хто буде жити там; для кого ми будуємо це все; якими далі будуть його основні функції?
Насправді, у нас дуже багато проблем, які не є винятково українськими. Обговорення на базі міжнародного майданчика із залученням найкращих експертів буде дуже важливим та об’єднуючим. І це теж є певним символічним моментом. Одна з цінностей, яка проявилась під час повномасштабного вторгнення, – наша здатність єднатися та єднати. Нам дуже хочеться, щоб ця спроможність єднатись та концентруватись збереглась після того, як ми виженемо окупанта з нашої землі. Ми сподіваємось що національний павільйон на бієнале стане об’єднуючим для українських архітекторів.
– Скільки вже заявок архітекторів поступило?
– Вже є 28 заявок.
– Значна частина архітектурної спільноти співпрацює зараз з іноземними компаніями, як по проєктам в Україні, так і в інших країнах. Чи будуть у програмі національного павільйону спільні кейси?
– Про це більш детальніше розкажуть куратори та архітектори на нашій пресконференції. Зараз лише є перші напрацювання по програмі.
– Цьогоріч учасники обираються по скороченій процедурі. Як буде відбуватись далі, на наступних бієнале?
– Зараз ми фактично сконцентровані на тому, щоб все встигнути зробити максимально якісно і швидко. Після цього, як тільки запустимось, почнемо деталізувати публічну програму, яка передбачає події протягом півроку, і паралельно працювати над порядком відбору учасників на майбутнє Biennale Architettura, який відбудеться через два роки. На сьогодні вже маємо підготовлений драфт. Це буде конкурсна основа, подібна до тієї, яку проводить МКІП для Венеційського мистецького бієнале.
Як ви знаєте, у мистецький частині Україна представлена регулярно, а в архітектурній багато років взагалі наша країна не брала участь. Тому порядок відбору буде, звісно, обговорюватись саме спільнотою. Важливо, щоб цю процедуру прийняли її учасники та були впевнені у її прозорості і якості.
– Ви представляєте інтереси України і на інших міжнародних виставках. Наскільки актуальна там тема відбудови?
– Мінвідновлення, відповідаючи за відбудову, представлене на всіх великих подієвих майданчиках, в яких йдеться про відбудову.
Наше агентство працює у сфері туризму. І навіть під час війни ДАРТ націлений представляти інтереси України на основних наших профільних міжнародних виставках і туристичних подіях. Наприклад, плануємо взяти участь в одному великому заході, де зустрічаються готельні інвестори, девелопери і готельні мережі, де, зокрема, буде йти мова про можливості майбутнього заходу цих мереж в Україну. І вже зараз нам задають питання: яка філософія відбудови України?; де ми далі бачимо центри розвитку?; якої вони будуть спеціалізаціїнаправленості? І тут важливою є взаємодія з громадами, тому що бачення та плани громади мають співпадати з певними логістичними шляхами, загальним розумінням держави щодо векторів розвитку у певному регіоні, як туристичного чи іншого центру.
– Туристична привабливість, ц тому числі для міжнародних готельних мереж, пов’язана з відкритим небом…
– Глобально так. Безпека на першому місті, але ми повинні вже сьогодні говорити про можливі сценарії розвитку громад і одночасно чути інвесторів у тому, що для них важливо, яка інформація їм потрібна. І вже час її збирати, формувати, і виходити до них на комунікацію. Коли ми у майбутньому захочемо запросити в Україну багато туристів, то маємо бути впевнені, що мандрівникам, які до нас поїдуть, буде зручно добиратись, буде де зупинитись і що побачити.
