By Людська гідність – це важлива якість кожної особистості. Для українців вона є невіддільною національною рисою, сутність якої становить прагнення до волі та незалежності. Російський агресор намагається не лише завоювати наші землі, але й принизити гідність і зламати волю українського народу. Юрист Експертного центру з прав людини Олена Темченко вважає, що цинізм і варварство росіян полягає в тому, що вони, претендуючи на звання культурної та духовної нації, завдають болю і приниження незахищеним жінкам і дітям, а також тим, хто відстоює честь і гідність свого народу. Представники «вєлікой росії» проявляють низи людської сутності, яку не засуджує ні її керівництво, ні населення.
Звільнені з російського полону військовослужбовці масово свідчать про жорстокі тортури, які супроводжуються з приниженням людської гідності.
У квітні 2022 року з російського полону звільнено 86 військовослужбовців, серед яких були жінки. В СІЗО в Брянську вони піддавалися тортурам і жорстокому поводженню. Полонених українок роздягали догола в присутності чоловіків і змушували присідати. Жінкам обрізали волосся і поголили голови, їх постійно допитували, намагаючись зламати морально. Це є порушенням статті 14 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими, відповідно до якої військовополонені за всіх обставин мають право на повагу до їхньої особистості й честі, а із жінками необхідно поводитися з усією повагою, зумовленою їхньою статтю.
Під час перебування у Волноваській виправній колонії військовополонених роздягали до спідньої білизни та примушували наприсядки заходити до кабінету, вони зазнавали тортур і жорстоке поводження, приниження честі та гідності, зокрема систематично принижували та ображали за факти проходження військової служби в ЗСУ та участь у стримуванні збройної агресії проти України, що супроводжувалося нецензурною лайкою і завдавало їм моральних страждань. Таких свідчень тисячі, адже після 24 лютого 2022 року кількість військовополонених вимірюється тисячами й такі ж масштаби воєнних злочинів росіян. Найжорстокіші – оприлюднені відео зі стратами полонених. Це не лише жорстоке вбивство неозброєних людей. Такі оприлюднення мали на меті залякати та принизити українців. Натомість вони викликали їх лють і засудження міжнародної спільноти. Зокрема, Посол Франції в Україні Етьєн де Понсен заявив: «Франція з жахом дізналася про відео з відсіканням голови ймовірному українському військовополоненому російськими збройними силами в Україні. Вона найрішучішим чином засуджує цей варварський акт, який є явним порушенням міжнародного гуманітарного права та нестерпним посяганням на людську гідність. Винні у всіх злочинах, скоєних в Україні, мають бути притягнуті до відповідальності».
«Російські сили та проросійські збройні угруповання піддавали українських в’язнів позасудовим стратам, сексуальному насильству та іншим зловживанням» – такий висновок зроблено головою Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Матильдою Богнер. Вона заявила, що українські військовополонені піддавалися жорстокому та такому, що принижує гідність, поводженню з боку російських сил безпеки.
У Тематичній доповіді про поводження з військовополоненими Голови Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні від 24 березня 2023 року зафіксовано, що «військовослужбовці збройних сил рф та співробітники ФСБ катували й жорстоко поводилися з ними (військовополоненими), щоб отримати військову інформацію, залякати чи принизити їх, або помститися. Катування включали побиття, катування електричним струмом, а в деяких випадках – завдання вогнепальних чи колотих поранень кінцівок. Поширеним явищем була також імітація страти».
Страждань через психологічні знущання російських військовослужбовців, образи та приниження також зазнали та цивільні, які перебували у полоні або були затримані, про що вони свідчили після звільнення. Вони говорили про погрози та залякування їх безпосередньо під час затримань чи допитів. Зокрема, їм погрожували розстрілом, зґвалтуванням, посиленням фізичних тортур, каліцтвом, таким як відрізанням фаланг пальців та вух, кастрацією. Вони ставали свідками катувань співкамерників, чули крики й бачили наслідки побиття інших. Окремі опитані стверджували, що їх змушували справляти природні потреби на українську військову форму.
Статтею 3 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни заборонено наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження з особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у тому числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю, а також із тими, хто hors de combat унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої іншої причини.
Спеціальна доповідачка ООН з питань катувань та іншого жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження або покарання, Еліс Джилл Едвардс визнала, що обсяг вірогідних заяв про катування та інші акти нелюдського поводження, які вчиняються проти цивільних осіб і військовополонених російськими органами влади продовжує постійно зростати. Ці жахливі дії не вбачаються ані рідкісними, ані випадковими, а скоріше організованими в рамках державної політики для залякування, прищеплення страху, покарання або отримання інформації та зізнань.
Під час візиту до України з 4 по 10 вересня цього року вона отримала інформацію про процедури та практику розслідування та притягнення до кримінальної відповідальності за злочини, вчинені у контексті збройного конфлікту. За даними офісу Генерального прокурора станом на 1 жовтня 2023 року здійснюється 106103 розслідування за фактами порушення законів та звичаїв війни (статті 438 Кримінального кодексу України).
Саме те, що такі факти мають масовий характер, а також здійснюються в межах державної політики російської федерації є підставами для кваліфікації їх воєнними злочинами. Адже частиною 1 статті 8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС) встановлено, що Суд має юрисдикцію стосовно воєнних злочинів, зокрема у випадках, коли їх вчинено в рамках плану чи політики або в рамках широкомасштабного вчинення таких злочинів. Оскільки такі діяння проти осіб охороняються згідно з положеннями вказаних вище Женевських конвенцій, вони можуть бути кваліфіковані як воєнний злочин посягання на людську гідність, зокрема образливе і принизливе поводження.
В практиці МКС наразі є вироки щодо такого злочину. Так, у справі «Прокурор проти Домініка Онгвена» визнано винним Онгвена, у т.ч. за воєнний злочин посягання на людську гідність, зокрема образливе і принизливе поводження. Судовою палатою визнано, що примушування полоненого вбивати іншого кийком і оглядати трупи, примушування викраденого спостерігати, як когось убивають, а також примушування матерів залишати своїх дітей на узбіччі дороги за обставин нападу у таборі біженців Одек становило порушення гідності жертв. Це порушення гідності було настільки серйозним, що його можна було загалом визнати посяганням на людську гідність. 4 лютого 2021 року Судова палата IX МКС визнала Домініка Онгвена винним у вчиненні загалом 61 злочину проти людяності та воєнному злочині, у т.ч. посягання на людську гідність, зокрема образливе і принизливе поводження, скоєні у Північній Уганді з 1 липня 2002 року по 31 грудня 2005 року.
Хоча перелічені злочини були вчинені в межах збройного конфлікту неміжнародного характеру, елементи складу такого злочину збігаються елементами злочину в міжнародному збройному конфлікті.
Склади воєнного злочину «посягання на людську гідність, зокрема образливе і принизливе поводження» безпосередньо містяться у частині 2 статті 8 Римського статуту: для воєнного конфлікту міжнародного характеру у пункті b(xxi) та неміжнародного характеру – у пункті c (ii). Вони деталізовані в окремому документі МКС «Елементи злочинів», який тлумачить склад кожного злочину., у т.ч. «посягання на людську гідність, зокрема образливе і принизливе поводження»:
1.Виконавець образив, принизив чи інакше порушив гідність однієї, чи кількох осіб.
- Образа, приниження чи інше порушення гідності мало такий ступінь тяжкості, що за загальним визнанням його слід вважати зазіханням на людську гідність.
- Діяння відбувалось в контексті міжнародного збройного конфлікту і було пов’язане з ним.
- Виконавець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту
Злочини, які здійснюють росіяни проти військовополонених та мирного населення, згідно з характеристиками Елементів злочинів можна кваліфікувати як воєнний злочин «посягання на людську гідність, зокрема образливе і принизливе поводження».
У Рішенні про підтвердження звинувачень у справі «Прокурор проти Катанги та Нгуджоло Чуї» Палата визнала вагомими підставами вважати воєнним злочином посягання на особисту гідність щодо:
- підвішування закутих у наручники та оголених затриманих жінок або примушення їх до перебування тривалий час у певних позах;
- примушування жінки перебувати в публічних місцях у самій блузці та спідній білизні, а потім розрізання її спідньої білизни ножем під час і після нападу на село Богоро 24 лютого 2003 року в регіоні Ітурі в Демократичній Республіці Конго (збройні угруповання Ленду та Нгіті напали на село Богоро з метою витіснити звідти або знищити табір Союзу конголезьких патріотів, а також населення Хема, яке там проживало).
Однак в обвинувальному вироку Жермена Катанги (справа «Прокурор проти Жермена Катанги») відсутні обвинувачення саме за цією статтею. Його засуджено за злочин проти людяності – вбивство і відповідно до чотирьох пунктів звинувачення у воєнних злочинах: вбивство, напад на цивільне населення, знищення майна та грабіж. Судова палата II виправдала Матьє Нгуджоло Чуї за звинуваченнями у воєнних злочинах і злочинах проти людяності та розпорядилася про його негайне звільнення. Не було доведено по кожному випадку, що образа, приниження або посягання були достатньо «серйозними» для того, щоб бути загальновизнаним посяганням на гідність особи.
Для того, щоб військово-політичне керівництво країни-агресорки було притягнуто МКС до відповідальності, Україна має врахувати досвід прийняття рішень МКС і надати докази того, що наруга над людською гідністю є державною політикою російської федерації або ж широкомасштабності вчинення цього злочину.
Наразі не існує вичерпного переліку посягань на людську гідність. Згідно з практикою МКС такими посяганнями є зґвалтування та інші форми сексуального насильства, які масово вчиняються російськими військовослужбовцями в Україні. Їх документують після звільнення тимчасово окупованих територій. Так, після звільнення Херсонщини лише правоохоронними органами задокументовано у регіоні понад 60 випадків зґвалтувань. Зокрема встановлено, що російський військовослужбовець проник до будинку мешканки Херсонської області, перебував там протягом 4-х місяців, постійно ґвалтував її, погрожуючи фізичною розправою потерпілій та її 9-річному сину. В одному з сіл Херсонської області військовослужбовець окупаційних сил в присутності матері та бабусі та зґвалтував неповнолітню.
Станом на кінець вересня 2023 року в Україні кримінальні провадження здійснюються за 235 фактами сексуального насильства, пов’язаного зі збройним конфліктом. Серед таких злочинів – зґвалтування, каліцтво або тортури статевих органів, примусове оголення та погрози зґвалтуванням.
Генеральний прокурор України констатував, що сексуальне насильство використовується як політична та воєнна тактика російських сил. Злочинний за своєю суттю план російського керівництва, спрямований на поширення страху і терору та викорінення опору серед українців, щоб росія могла знищити українську ідентичність. Задокументовані злочини мають систематичний і широкомасштабний характер.
Про масштабність і тяжкість порушень, скоєних в Україні російськими збройними силами, йдеться й в останній доповіді Незалежної міжнародної комісії з розслідування порушень в Україні від 25 вересня 2023 року. Комісія ООН з розслідування порушень в Україні наголошує на необхідності притягнення винних до відповідальності.
Відтак Україна має ретельно документувати злочини, що надасть можливість притягнути російське військово-політичне керівництво до відповідальності за воєнні злочини, зокрема за посягання на людську гідність, в тому числі образливе і принизливе поводження.
Довідково:
Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини (helsinki.org.ua).
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США або УГСПЛ. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та ЕЦПЛ.
У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
