By В цій підбірці інформаційних статей, експертка Наталя Гурковська поступово розкриває засади міжнародного гуманітарного права, міжнародного права прав людини та міжнародного правосуддя для формування адекватного суспільного запиту на відповідальність за воєнні злочини та сталий мир. Очікується 10 пізнавальних публікацій.
Ми продовжуємо розглядати механізми Організації Об’єднаних Націй з притягнення країни, що порушує міжнародні договора та взяті на себе зобов’язання. Попередньо ми робили огляд можливостей міждержавних та індивідуальних звернень в світлі Конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень та Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання, а також Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах.
Україна всіма можливими видами захисту намагається протистояти російській агресії, у тому числі використовуючи звернення до судів та квазі-судових інстанцій. Так, в Міжнародному Суді ООН розглядаються дві справи. Перша справа стосується виконання Міжнародної Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації та Міжнародної Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму. Про цю справу детально оповідається в попередніх публікаціях експертів ЕЦПЛ. Друга справа слухається за звинуваченням України російської федерації у геноциді у відповідності до Конвенції про попередження злочину геноциду та покарання за нього. За наслідком останнього слухання, що відбулось 27 вересня 2023 року рф просили Суд винести рішення та оголосити, що Суд не має юрисдикції щодо позовів, висунутих Україною проти росії в даному провадженні та/або що позови України є неприйнятними, а Україна просила перейти до слухання по суті визнавши позови прийнятними.
Варто згадати про можливості Ради з прав людини – міжурядового органу системи ООН, що відповідальний за заохочення та захист усіх прав людини в усьому світі. До компетенції Ради входить на постійній основі обговорення всіх тематичних питань та ситуацій у галузі прав людини. Скаргу до Ради з прав людини може подати будь-яка особа, група осіб чи неурядова організація проти будь-якої з 193 держав-членів, незалежно від того, ратифікувала ця країна будь-який конкретний договір чи зробила застереження за певним документом.
Рада з прав людини служить міжнародним форумом для діалогу з питань прав людини з офіційними особами та уповноваженими експертами ООН, державами, громадянським суспільством та іншими учасниками:
- Приймає резолюції або рішення під час регулярних сесій, які виражають волю міжнародної спільноти щодо певних питань або ситуацій з правами людини; спонукають уряди вжити заходів для виправлення цих ситуацій;
- Проводить спеціальні сесії для реагування на невідкладні ситуації з правами людини. 34 сесія Ради з прав людини щодо погіршення ситуації з правами людини в Україні внаслідок російської агресії відбулась 12 травня 2022 року;
- Переглядає дані щодо дотримання прав людини в усіх державах-членах Організації Об’єднаних Націй за допомогою Універсального періодичного огляду кожних чотири роки;
- Призначає спеціальні процедури, незалежних експертів з прав людини, які служать очима та вухами Ради, спостерігаючи за ситуаціями в конкретних країнах або розглядаючи конкретні теми; і
- Уповноважує комісії з розслідування та місії зі встановлення фактів, які збирають вагомі докази щодо військових злочинів і злочинів проти людства. Наприклад в Україні працює Моніторингова місія ООН з прав людини.
Спеціальні процедури: Процедура розгляду скарг зачіпає повідомлення, надані окремими особами, групами осіб або неурядовими організаціями, які стверджують, що стали жертвами порушень прав людини або мають надійну інформацію про такі порушення. Спеціальні процедури — це або окрема особа – «Спеціальний доповідач» або «Незалежний експерт», або робоча група, що складається з п’яти членів, по одному від кожної з п’яти регіональних груп ООН: Африка, Азія, Латинська Америка та Карибський басейн, Східна Європа і Західна група. Спеціальні доповідачі, незалежні експерти та члени Робочих груп призначаються Радою з прав людини та діють у своїй особистій якості. Вони не є співробітниками ООН і не отримують фінансової винагороди. Незалежний статус мандатарів має вирішальне значення для того, щоб вони могли неупереджено виконувати свої функції. Термін перебування на посаді уповноваженого на певній посаді, незалежно від того, чи це тематичний мандат, чи мандат країни, обмежений максимум шістьма роками. Статус має визначений обсяг роботи:
- відвідувати країни,
- реагувати на окремі випадки передбачуваних порушень і занепокоєння більш широкого, структурного характеру, надсилаючи повідомлення державам;
- проводити тематичні дослідження та скликати експертні консультації, сприяючи розвитку міжнародних стандартів прав людини; тощо.
Далі розглянемо механізм Універсального періодичного огляду – це унікальний механізм Ради з прав людини, який вимагає, щоб кожна держава-член ООН проходила експертну перевірку своїх прав людини кожні 4,5 роки. Метою УПО дати можливість державам заявити про свої дії задля покращення ситуації з правами людини, УПО передбачає оцінку стану прав людини в державах і розгляд порушень прав людини, де б вони не відбувалися. УПО оцінює ступінь дотримання державами своїх зобов’язань щодо прав людини, викладених у: Статуті ООН; загальній декларації прав людини; документах з прав людини, стороною яких є держава (договори з прав людини, ратифіковані відповідною державою); добровільних зобов’язаннях, що взяті державою (наприклад, реалізована національна політика та/або програми з прав людини); і застосовному міжнародному гуманітарному праві.
Держава несе основну відповідальність за виконання рекомендацій, які містяться в остаточному результаті. УПО гарантує, що всі країни несуть відповідальність за прогрес або невдачу у виконанні цих рекомендацій. Очікується, що під час другого огляду держава надасть інформацію про те, що вони робили для виконання рекомендацій, зроблених під час першого огляду, а також про будь-які зміни у сфері прав людини. Міжнародне співтовариство сприятиме виконанню рекомендацій і висновків щодо розбудови потенціалу та технічної допомоги, консультуючись із відповідною країною. Якщо необхідно, Рада розглядатиме випадки, коли держави не співпрацюють.
Комітет з прав людини: Комітет з прав людини ООН – це орган, що складається з незалежних експертів, які здійснюють моніторинг виконання державами-учасницями Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. Робота Комітету спрямована на просування громадянських та політичних прав та сприяє внесенню численних змін до законодавства, політики та практики. Країни, які є сторонами Пакту, зобов’язані регулярно надавати Комітету доповіді щодо забезпечення політичних та цивільних прав. Комітет має право розглядати міждержавні скарги, а Факультативний протокол до Пакту наділяє Комітет повноваженнями розглядати індивідуальні скарги щодо можливих порушень Пакту державами-учасницями. Скарги можуть стосуватись: Свобода від дискримінації; Право на рівність чоловіків та жінок; Право на життя; Свобода від тортур; Свобода від рабства; Право на свободу та особисту недоторканність; Право на гуманне звернення в умовах ув’язнення; Свобода пересування; Свобода негромадян від свавільного видворення; Право на справедливий судовий розгляд; Право на визнання правосуб’єктності; Право на недоторканність приватного життя; Свобода релігії та переконань; Свобода вираження думок; Право на мирні збори; Свобода асоціації; Право одружуватися і засновувати сім’ю; Право дітей на реєстрацію народження та громадянство; Право на участь у державних справах; Право на рівність перед законом; Права меншин.
За наслідком розгляду скарги Комітет нагадує державі-учасниці про зобов’язання забезпечувати всім особам, які перебувають у межах її території та під її юрисдикцією, права, що визнаються в Пакті, та надавати ефективні та реальні засоби правового захисту у разі встановлення факту порушення, та вимагає отримання звіту про виконання зобов’язань та усунення порушень, встановлюючи відповідний строк для виконання. Якщо Комітет приходить до висновку, що індивідуальне повідомлення свідчить про порушення прав, закріплених у Пакті, він пропонує заходи, спрямовані на забезпечення відшкодування збитків жертвам у повному обсязі (реституція, компенсація, реабілітація та заходи сатисфакції), а також заходи, спрямовані на запобігання повторення аналогічних порушень у майбутньому (гарантії неповторення).
Резолюцією Генеральної Асамблеї 60/147 від 15 грудня 2005 року приймаються Основні принципи та керівні принципи щодо права на захист і відшкодування для жертв грубих порушень міжнародного права прав людини та серйозних порушень міжнародного гуманітарного права. Керівні принципи містять у собі зобов’язання поважати, забезпечувати повагу та виконувати міжнародне право прав людини та міжнародне гуманітарне право, як це передбачено відповідними законами, включає, серед іншого, обов’язок:
- вживати належних законодавчих, адміністративних та інших належних заходів для запобігання порушенням;
- ефективно, оперативно, ретельно та неупереджено розслідувати порушення та, у відповідних випадках, вживати заходів проти ймовірно відповідальних осіб відповідно до національного та міжнародного права;
- надати тим, хто стверджує, що є жертвами порушення прав людини або гуманітарного права, рівний і ефективний доступ до правосуддя, незалежно від того, хто в кінцевому підсумку може нести відповідальність за порушення; і
- надавати жертвам ефективні засоби правового захисту, включаючи відшкодування.
Відповідно до Декларації про захист жінок і дітей у надзвичайних ситуаціях і збройних конфліктах держави, які беруть участь у збройних конфліктах, військових операціях на чужих територіях або військових операціях на територіях, які все ще перебувають під колоніальним пануванням, докладуть усіх зусиль, щоб позбавити жінок і дітей від спустошливої війни. Необхідно вжити всіх необхідних заходів для забезпечення заборони таких заходів, як переслідування, катування, покарання, принижуюче гідність поводження та насильство, особливо щодо тієї частини цивільного населення, яка складається з жінок і дітей. Розглядаються всі форми репресій і жорстокого і нелюдського поводження з жінками і дітьми, включаючи ув’язнення, тортури, розстріли, масові арешти, колективні покарання, руйнування помешкань і примусове виселення, вчинені воюючими сторонами під час військових дій або на окупованих територіях. кримінальний. Жінки та діти, які належать до цивільного населення та опинилися в умовах надзвичайної ситуації та збройного конфлікту в боротьбі за мир, самовизначення, національне визволення та незалежність, або які проживають на окупованих територіях, не можуть бути позбавлені притулку, їжі, медичної допомоги. допомога чи інші невід’ємні права відповідно до положень Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, Декларації прав дитини чи інших документів міжнародного права. Для звернення з захистом прав, що містить у собі Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права існує Комітет з економічних, соціальних та культурних прав. Приклади звернень можуть бути за наступними порушеннями:
- насильницьке виселення людей зі своїх будинків (право на достатню оселю);
- забруднення питної води очисними спорудами (право здоров’я);
- відсутність заробітної плати, необхідної для гідних умов життя (право на працю);
- відсутність заходів щодо запобігання голоду (свобода від голоду);
- відділення дітей з інвалідністю від загальноосвітніх шкіл (право на освіту) тощо.
Довідково:
Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини (helsinki.org.ua).
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США або УГСПЛ. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та ЕЦПЛ.
У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
