By На початку листопада у Львові зібрались представниці та представники громадських організацій із різних куточків України. Тиждень навчальних сесій, практичних командних завдань та нетворкінгу – разом осмислювали й напрацьовували те, що додає сили залишатися стійкими під час війни.
Офлайн-тренінг «Робота ГО під час війни: як долати виклики» на базі Українського Католицького Університету організував Фонд Східна Європа у межах програми «Стійкість». Метою програми є посилення організацій громадянського суспільства, а також громадських активістів та медіа України, що постраждали від війни.
«Наша програма називається «Стійкість» недарма, – зазначає Віра Недзведська, менеджерка Фонду Східна Європа. – Мотто цього тренінгу: “Наша стійкість веде нас до перемоги”. І я у це вірю. Українці, зокрема – громадянське суспільство, продовжують працювати і справді всіма засобами наближають нашу перемогу. Ми всі робимо, що можемо. Кожен і кожна – на своєму місці».
Протягом тижня близько 60 людей слухали лекції від запрошених експертів. Говорили про організаційний розвиток і цінності, принципи ефективних комунікацій, адвокацію та аналіз рішень, моніторинг проєктів та управління змінами. А ще практикували арттерапевтичні методи роботи зі стресом. Аналізували власні проєкти й партнерства, знайомились одне з одним і навіть задумались про спільні наміри в майбутньому, попри випробування реальністю.
«Війна стала важливим фактором розвитку для громадянського суспільства, – коментує експерт з довготермінових стратегій Євген Глібовицький. – З одного боку, вона справила серйозне навантаження на всіх активних громадян, адже захист країни тепер – справа кожного. Стало зрозуміло, що без тотальної включеності українців буде неможливо перемогти. Також війна показала важливість спеціалізації та державних інститутів. Війна продемонструвала не тільки, що потрібно бути активним, а й що потрібно бути активним у зв’язку з іншими. Це вступ до складної суб’єктності – кожна сторона починає розуміти, де є межі відповідальності, й унікальні ролі, які має виконувати кожен залежно від спроможності та підготовки».
Команда передовсім дивиться, що робить лідер
Про організаційний розвиток й управління змінами, зокрема лідерство в умовах змін і трансформацій – учасники тренінгу слухали на лекціях і практично відпрацьовували з Андрієм Рождественським, викладачем Бізнес-школи УКУ (LvBS), консультантом з бізнесу та організацій. За його словами, визначальну складову лідерства, окрім компетенції, має характер лідера чи лідерки, а отже, розвиток цього характеру.
Головний посил від пана Рождественського – характер треба розвивати: «Багато хто думає, що характер заморозився у 12 років, і все, жодних змін. Та його, по-перше, можна розвивати, а по-друге – треба розвивати».
Команда передовсім дивиться, що робить лідер, вважає учасник тренінгу Андрій Щекун, голова ГО «Кримський центр ділового та культурного співробітництва «Український дім», де працюють лише кримчани, які були змушені переселитися зі своїх домівок у Криму на материкову частину України.
«Найстійкіше для мене – це віра, – говорить Андрій Щекун. – Я ніколи не зневірювався. Зрозуміло, що треба мати навички, знання, механізми реалізації своїх проєктів, але без віри це дуже складно зробити». Пан Андрій переконаний: стійкість в організації є тоді, коли її лідер впевнений – завдяки своїй вірі та знанням, які здобув, та досвіду.
Для організаційного розвитку Андрій Рождественський радить зрозуміти, з яких частин складається ваша організація, та розібратися, як цими складовими частинами управляти, щоб організація була гармонійною.
Щоб знали, довіряли та рекомендували
Один із днів тренінгу повністю присвятили комунікаціям. Йшлося про принципи ефективних комунікацій, комунікаційну стратегію, відносини зі стейкхолдерами, роботу з цільовими аудиторіями тощо.
«Комунікація ефективна тоді, коли вона системна, базована на доказах і залучає до взаємодії», – звернула увагу Ірина Тітаренко, експертка з комунікацій у некомерційному секторі, викладачка Києво-Могилянської академії. Важливо комунікувати свої проєкти та роботу організації зараз, як і завжди, адже: «Бездіяльність в інформаційному полі дорівнює відсутності діяльності взагалі».
Також важливо пам’ятати про внутрішні комунікації: говорити зі своєю командою – регулярно і часто. Окрему увагу приділили колабораціям, партнерствам, створенню коаліцій.
Поговорили й про інструменти диджитал-комунікацій. Так, у дописах для соціальних мереж пані Ірина закликає уникати, особливо під час війни, звинувачення та насаджування відчуття провини, яке, за її словами, тільки збільшує прірву між вами та вашою аудиторією і навіть розділяє спільноту.
В турботі про інших пам’ятаємо про себе
Обов’язково слід пам’ятати: дбати про себе у кризовий період потрібно, тому що це додає сили, ресурсу далі продовжувати свій шлях. Про стадії реагування людини на кризу та арттерапевтичну роботу зі стресом з учасниками розмовляла Олександра Гліжинська, коучка, арттерапевтка, виконавча директорка Інституту «Республіка».
Пані Олександра зазначає: «Часто для сильних людей може бути викликом ділитися своїми непростими емоційними станами. Проте, коли людина проговорює власні стани, то звільняється від тягаря, і їй значно простіше будувати майбутнє, яким вона піде».
Бути стійкими зараз – це і про те, щоб визнавати, що є болючим. Учасники тренінгу ділилися з іншими через різні методи терапії: самопрезентацію, гумор, малюнок, роботу з емоційними станами, усвідомлення того, що втратили і що надбали за цей період війни.
Саме в день цієї сесії сюрпризом за обіднім столом стала спільна радість від звістки про звільнення Херсона. Особливо для учасників від громадських організацій, започаткованих у Херсоні.
«Наша організація “Глобальний погляд” релокувалась із Херсона, і ми не знали, з чого починати. Найбільшим викликом за цей рік став не виклик, це трагедія – загиблі. Тепер на цьому тренінгу перш за все нас психологічно підтримали», – розповіла голова правління організації, фасилітаторка освітніх програм Абсава Людмила. – По-друге, після лекцій у нас вибудувався шлях дій на найближчі пів року. По-третє, тут зустріла чудових людей і в захваті від нашої громадської спільноти. Розумію, що закінчиться війна, і ми відбудуємо нашу країну, Херсон – це Україна».
Вчитись піклуватися про себе закликав представниць і представників громадських організацій і Олександр Аврамчук, доцент кафедри клінічної психології в УКУ: «Тоді буде змога піклуватися про інших людей у команді, завдяки власному досвіду».
Перший етап рішення – визначити проблему
На п’ятий день тренінгу вивчали поняття «проблеми» та її адвокації з Романом Кобцем, філософом і політичним аналітиком. Поговорили про те, як проблеми вступають між собою у конкурентну боротьбу, та як визначати пріоритети.
За словами лектора: «Всі рішення мають певні етапи. Перший із них – це визначити проблему».
Завершили навчальний тиждень сесіями із проєктного менеджменту. Цікаву вправу дала учасникам Наталія Старинська, консультантка з управління проєктами: одні мали поділитися своїми порадами щодо оргрозвитку, проєктів тощо, а ті, на кого ці поради були спрямовані, мали їх вислухати і намагатися приймати, а не одразу йти в заперечення.
І наостанок – коментар від учасниці тренінгу Анни Овчаренко, виконавчої директорки ГО «Медійна спільнота Маріуполя» про виклики та стійкість для її організації: «Найбільшим викликом для нашої ГО було вижити, зберегти команду, людей і дати їм можливість робити свою справу, бо вона важлива для них і суспільства – людям потрібно знати правду».
На запитання, що допомагає Анні та її організації залишатися стійкими, відповідає:
«Віра й надія. Завдяки своїй внутрішній силі, відчуттю того, що все буде добре, ми віримо в ЗСУ, в перемогу, і зі сторони ГО ми робимо все можливе, щоб цю перемогу можна було пришвидшити».
Тренінгова програма «Робота ГО під час війни: як долати виклики» відбувалась у межах програми «Стійкість», яка упроваджується Фондом Східна Європа у консорціумі неурядових організацій на чолі з ERIM (Франція) у партнерстві з Фундацією домів з прав людини, Домом прав людини – Тбілісі, Чорноморським фондом регіонального співробітництва та коштом Європейського Союзу. Думки викладені у цьому матеріалі, не обов’язково можуть відображати позицію організацій-партнерок консорціуму та Європейського Союзу.
