By Останнім часом завдяки активній позиції народних депутатів України та Офісу Конгресу місцевих та регіональних влад, розгляд законопроекту про адмінзбір, який триває у Верховній Раді вже більше двох років, зрушився.
В інфопросторі з’явилося багато публікацій, які викликали неоднозначну реакцію в суспільстві. Серед них багато інформації, що далека від реальності.
То які ж найбільш поширені міфи про цей реформаторський законопроєкт? Давайте їх розглянемо та розвінчаємо.
Головна мета прийняття проєкту Закону № 4380 «Про адміністративний збір» полягає у впорядкуванні відносин у сфері оплати за надання адміністративних послуг. Надзвичайно важливо на законодавчому рівні забезпечити прозорість цих відносин, а також встановити обґрунтовані розміри адміністративного збору задля того, щоб надання адміністративних послуг було сталим і якісним.
Міф 1. В разі ухвалення цього закону всі громадяни змушені сплачувати великий збір за отримання адміністративних послуг, а безоплатних послуг не буде.
Неправда. У законопроєкті № 4380 передбачено, що на безоплатній основі здійснюватиметься надання адміністративних послуг у сфері соціального захисту населення, пенсійних послуг, послуг для неповнолітніх осіб (в т. ч. перший паспорт громадянина України, реєстрація місця проживання) та осіб, які потребують особливого захисту.
Окрім того органи місцевого самоврядування зможуть встановлювати за власний рахунок пільги або призначати компенсацію щодо сплати адміністративного збору для окремих категорій громадян, що потребуватимуть такого захисту.
Міф 2. Різні органи влади все одно будуть встановлювати плату за надання популярних адмінпослуг на власний розсуд.
Можна зрозуміти, чому така думка панує серед громадян, адже зараз платежі, які мають характер плати за адміністративні послуги, навіть називають по-різному («державне мито», «ліцензійний збір», «плата» тощо), а також по-різному визначають і самі розміри плати (у прожиткових мінімумах, у неоподатковуваних мінімумах; в мінімальних заробітних платах; у відсотковому вимірі тощо). Ба більше нерідко плата за одну адміністративну послугу складається з кількох елементів, які визначені у різних нормативних актах (як-от, у паспортній сфері), і тут особливо бракує визначеності та прозорості.
Внаслідок такого законодавчого хаосу з громадян і досі стягують сумнівні платежі. Наприклад, за оформлення паспорту у ДП «Документ» доведеться сплатити додаткові 540 грн. з особи.
Вартість видачі посвідчення водія зараз в Україні відрізняється на кілька десятків гривень залежно від міста. У Києві та Львові це 269 грн, у Дніпрі, Харкові та Одесі – 295 грн.
Натомість законопроєкт №4830 дозволить надавати адміністративні послуги прозоро і зрозуміло оскільки передбачає чітко визначену вартість надання 170-ти найпопулярніших адмінпослуг.
Законотворці передбачили, що конкретні розміри адмінзбору будуть переглядатися раз на три роки і не залежатимуть від прожиткового мінімуму чи інших соціальних нормативів, які змінюються щорічно.
Так, щодо інших послуг розміри збору будуть встановлюватися окремими органами, але щодо найбільш масових послуг, тобто за якими регулярно звертається більшість громадян (паспорти, реєстрація бізнесу, нерухомості, реєстрація шлюбу, смерті, народження тощо) будуть встановлені фіксовані, чіткі і сталі платежі на рівні закону.
Міф 3. Прийняття нового Закону призведе до суттєвого здороження адміністративних послуг і тому багато хто з громадян не зможе їх отримати через брак необхідної суми коштів.
Насправді в разі ухвалення законопроєкту №4380 вартість деяких найпопулярніших послуг для населення та бізнесу зменшиться. При цьому «довідки» визначені загалом як безоплатні.
До прикладу наводимо порівняльну таблицю із чинними розмірами адмінзбору і тими, які пропонується встановити в разі ухвалення законопроєкту.
Наостанок зазначимо, що у законопроєкті передбачено чимало стимулюючих норм задля подальшого зменшення вартості адміністративних послуг.
Зокрема, вартість надання послуги в електронному вигляді буде на 25% нижче ніж надання цієї ж послуги в офлайн режимі.
Також варто додати, що розміри адміністративного збору мають відповідати реаліям сьогоднішнього часу (адже деякі з них не переглядалися ще з 90-х років), а також покривати витрати, що необхідні для надання тієї чи іншої послуги. В умовах воєнного стану та економічної кризи це особливо актуально.
Будь ласка, поділіться цим текстом, аби більше людей знали правду.
Анна Колохіна
голова правління Дніпровського центру соціальних досліджень,
експертка Громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN
Публікацію підготовлено експертом Громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN в рамках проєкту «Програма сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст цієї публікації є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США.
