By 24 червня в м. Хуст, Закарпатської області в Хустській публічній бібліотеці відбулася презентація та обговорення книги «Місто, з якого почалася війна» про перше повністю окуповане місто Донбасу.
Книга розповідає про порушення прав людини, які вчиняли проросійські бойовики в місті – обстріли житлових районів, мінування цивільної інфраструктури, функціонування незаконних місць несвободи, катування, примусову працю полонених тощо. Автори книги зазначили, що зафіксовані в книзі порушення повторилися у більшості новозахоплених міст України в тому числі після повномасштабного вторгнення РФ.
Про свій досвід полону розповіла Гайова Галина, яку незаконно утримували в «Ізоляції» в Донецьку. Вона зазначила, що щоночі у в’язниці когось катували і решті ув’язнених неможливо було заснути через ці звуки. Ув’язнених залучали до примусових робіт, катували струмом, виривали зуби, засовували голки під нігті. Водночас Галина зазначила, що після повномасштабного вторгнення російські військові стали поводитися з полоненими значно жорстокіше:
«Я познайомилася з жінками, які перебували в полоні у 2022 році. Раніше мені здавалося, що мій полон – то страшно і страшнішого не може бути. Але коли я порівняла з тим, що вони пережили, то я так подумала, що, мабуть, в мене були ще і нічого умови. Ці жінки, що були уже зараз в російських полонах – вони по тижню не пили води та не їли. Їх постійно переміщали. В нас хоча б була вода і нам давали їсти вранці та вечері, хоч це і не зовсім хороша їжа була».
На презентації своїми спогадами про окупацію іншого міста Донеччини та жорстокість окупантів поділилася колишня мешканка Краматорська:
«Скільки погибло людей просто так, нізащо. Ідеш по вулиці – до тебе підійшли ткнули в тебе автоматом, пішли. Розграбували магазини. Побили все в дитячих садах і школах. Орда. Інакше і не назвеш. І велике спасибі, що ви ці проблеми підіймаєте, все документуєте. Щоб весь світ знав жорстокість цих нелюдів».
Віталій, колишній український військовий, який брав участь в боях на Сході України додав, що російські військові жорстокі з окупованими містами, але ще гірше чинять, якщо не можуть здобути бажане:
«Випалюють кожен сантиметр землі, який не можуть захопити. Закидують то все фосфором. І роблять все, щоб більше там нічого не було, не жило і не росло».
Під час обговорення учасників цікавило питання якими методами росіяни здійснювали вербування, як сприяти стійкості громади та протистояти російській пропаганді. Одна із гостей також поцікавилася у спікерів баченням як зараз українцям емоційно триматися і продовжувати бути ефективними.
«Ще я хочу вам сказати – треба жити сьогодні. От що я з усього, що пройшла зрозуміла. Треба жити сьогодні. Треба купляти собі красиві речі, чашки, тарілки, красиву білизну, ходити до салонів краси, відпочивати. Сьогодні. Того що завтра може вже не настати», – поділилася своїм рецептом колишня полонена Галина.
Книга «Місто, з якого почалася війна» підготовлена ГО “Східноукраїнський центр громадських ініціатив” разом з партнерськими організаціями (БФ «Восток SOS», Правозахисним центром громадських досліджень, ГО «Молода Просвіта Прикарпаття», ГО «Громадський комітет захисту конституційних прав і свобод громадян», які є членами Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі»), за підтримки Kurve Wustrow – Centre for Training and Networking in Nonviolent Action у рамках програми «Громадянська служба миру», яка фінансується Федеральним урядом Німеччини.
