By Усе, як у природі. Будь-яка громадська організація має свій життєвий цикл. Логічно, що кожен з етапів цього шляху має свої особливості і потребує своїх людей, чи то пак людей певного типу мислення та поведінки. Професійна тренерка, експертка з організаційного розвитку та розвитку спільнот Олена Матвійчук радить послуговуватися таким поділом періодів організацій:
- Зародження і Дитинство – в ці періоди відбувається формування команди;
- Давай-давай – активний період, коли команда береться за всі потенційні можливості, в цей час виокремлюється лідер (формальний чи неформальний), який і задає вектори роботи;
- Юність – час формування сталої команди, цінностей, пріоритетів та цілей;
- Розквіт – період, коли організація набуває широкої впізнаваності, налагоджується стала співпраця з донорами;
- Сталість – як можна зрозуміти з назви, це пік життєвого циклу ГО. На цьому етапі вона вже має довіру донорів, про неї знають поза межами громадського сектора, приналежність до організації викликає повагу;
- Аристократія, Полювання на відьом, Бюрократія – ці три періоди є частиною шляху до найостаннішого етапу – смерті. Вони характеризуються міжусобицями всередині колективу, зоряною хворобою учасників, обростанням бюрократією тощо;
- Смерть – зникнення організації.
Парабола життєвого циклу організації
Знаково є те, що ці періоди не обов’язково настають послідовно і не завжди шлях від зародження до смерті включає всі перелічені етапи. Організація може зникнути на будь-якому з щаблів, бо не завжди команди мають достатню мотивацію чи спільність. Окрім того, як зазначає Олена Матвійчук, може відбутися стрибок від етапу «юності» одразу до «аристократії» та «полювання на відьом». Так стається, зокрема, через самовпевненість і приховану внутрішню боротьбу за лідерство.
Важливим є й те, що сталість може бути сталим процесом. В цій фазі можна перебувати дуже довго, якщо всі процеси налагоджені, атмосфера в колективі здорова, організація постійно тримає руку на пульсі змін і не спочиває на лаврах.
Як відомо, будь-яка організація – це, перш за все, люди. Зазвичай усі об’єднуються за спільними цінностями, але не лише ця парадигма є визначальною для життєвого циклу, про який розповідає експертка з організаційного розвитку. Як приклад вона наводить теорію ізраїльського дослідника у сфері управління Іцхака Адізеса, котрий стверджує, що людей в організаціях можна розділити за ролями. Таких ролей Адізес виділив чотири:
- Виробник (продюсер) – націлений, в першу чергу, на створення товару або надання послуги. Йому важливий результат;
- Адміністратор – націлений на оптимізацію і мінімізацію використання наявних ресурсів. Він систематизує, впорядковує та встановлює «бюрократичний порядок»;
- Підприємець – здатний вигадувати й успішно впроваджувати нове, у нього завжди багато планів і ідей;
- Інтегратор – той, хто створює спільні цінності, спільну мету компаній, він об’єднує людей у колектив за допомогою корпоративної культури, традицій.
У кожної ролі є свої плюси та мінуси, але, як кажуть, всі типи важливі і всі типи потрібні. Щоправда, на все свій час, наголошує Олена Матвійчук. Для кожного етапу розвитку громадської організації потрібна підбірка людей з конкретними ролями. Відтак, за словами експертки, Підприємці потрібні на всьому шляху від зародження до сталості. Саме творчий потенціал і вміння генерувати ідеї стають ракетним паливом для створення громадської організації.
Вже на наступних рівнях потрібен Виробник, той хто вміє досягати результату і є дуже послідовним у своїй роботі.
В період юності для розвитку потрібні Адміністратори, бо бюрократична ланка стає важливою.
І тільки на піку, в час сталості, з’являються Інтегратори, які стають «клеєм» для колективу.
Усіх цих премудростей навчалися представники інститутів громадянського суспільства Волині на воркшопі з організаційного розвитку. Впродовж дня вдалося освоїти дуже насичену програму і, як кажуть учасники, надихнутися на зміни та нові звершення.
Серед них Анна Карамишева, яка переїхала до Луцька із Харкова і нині активно опікується темою внутрішньо переміщених осіб, прийшла на воркшоп, бо хоче створити власну громадську організацію: «Сьогодні я для себе вибудувала необхідну логічну структуру, зрозуміла з чого треба починати, як реагувати на той хаос, який відбувається на початку створення організації. А ще переконалася, що величезне значення має команда. І в цій команді мають бути різні типи людей, бо всі вони є важливими складовими».
Були на заході й досвідчені представники громадського сектору. Людмила Зелінська очолює громадську організацію «Джерело життя», яка не вже один рік опікуються особами з інвалідністю.
«Нашій організації 21 рік. Ми створили її, щоб допомагати нашим дітям з інвалідністю. Тепер моїй доньці з інвалідністю більше 30 років і ми не знаємо, що робити далі, як допомагати. Ми маємо велику мотивацію для роботи – це наші діти. За час існування організації було зроблено чимало і є багато досягнень, але хочеться новацій», – пояснює пані Людмила причину участі в цьому воркшопі.
За її словами, навчання допомогло не лише зрозуміти напрямок для розвитку, а й запланувати подальші конкретні кроки: «Після воркшопу з’явилася мотивація щось рушити. Вже сформувала бачення певних змін, до прикладу, хочемо залучити волонтерів і плануємо звернення до навчальних закладів, щоб доєднати студентство з їхніми креативними ідеями».
Захід організований громадською спілкою Мережа хабів України (до якої входить Волинський Інститут Права) в межах проєкту UNDP Ukraine / ПРООН в Україні за фінансової підтримки European Union in Ukraine.
