Волонтерство, правила на всі випадки життя та новий прихисток

11 січня 2023 року ГО “Феміністична майстерня” відкрила третій прихисток для українців та українок, які постраждали від російсько-української війни. У цьому прихистку живуть сім’ї з дітьми, мами з дітьми та жінки різного віку — всього 20 людей та один котик.

Мимоволі, ми зрозуміли, що той формат прихистків, в якому нашій команді Кризового напряму комфортно та ефективно працювати — це маленькі прихистки (до 20 осіб) довготривалого перебування (від 6-ти місяців і довше). Ми бачимо, що з минулого року потреба у прихистках довготривалого перебування тільки збільшується. Чому? Весною 2022-го багато людей шукали прихисток на кілька днів, планували знайти квартиру чи їхати далі до родичів чи за кордон. Сьогодні ж за даними МОМ люди, які живуть у прихистках, живуть там понад півроку.

Людям, які ніколи не жили в прихистку, може здатися, що час перебування — це лише про гарантію надання житла на відповідний період. Ми ж вважаємо, що простір, у якому люди живуть понад півроку має надавати не лише ночівлю та їжу. У такому просторі мають формуватися цінності, правила здорового співмешкання, стратегія комунікації мешкан_ок та адміністрації. І це безкінечний гнучкий процес. 

Ми усвідомили, що неможливо написати правила “на всі випадки життя” та врахувати всі можливі ситуації. Більше того, неможливо регулювати всі процеси виключно заборонами та вимогами. Необхідно показати цінність правил: як та навіщо бути толерантними, сортувати сміття, нести відповідальність за речі спільного вжитку, відвідувати групові супервізії тощо. Детальніше ми вже писали про це тут.

Наприклад, нещодавно ми запровадили нове правило — займатися волонтерством. Скоріше це навіть не правило, а принцип, який реалізується з певною регулярністю. Кожна доросла людина має мінімум 3 години на тиждень приділити допомозі ЗСУ, тваринам у притулку, потребуючим тощо. Наразі у наших прихистках більша частина мешкан_ок вже знайшли заняття до душі.

Так само у нас є принцип, що ми не надамо прихисток людині з проросійською позицією. Це і питання наших спільних цінностей, і питання комфорту та безпеки мешкан_ок. Цей принцип для нас існує “по замовчуванню”, ми його заявляємо, але досі нам не доводилось його використовувати аби відмовляти людям у поселенні. 

Ці принципи та правила є важливими і для мешкан_ок, і для адміністрації. Якщо ви залучені у волонтерсько-активістську спільноту, то бачили людей із вигоранням, які втрачають віру в людяність і діляться історіями про “невдячних ВПО”. Звісно, всі ми різні й історії стаються різні. Але підходи до організації допомоги – це значна частина стабільності, довготривалості та чутливості і до тих, хто потребують допомоги, і до тих, хто її  надають.

Що ж.. Чи відкриємо ми четвертий прихисток? Цілком очікувано. У нас є спрацьована команда, партнери, і найголовніше — наші напрацювання, які написані і апробовані протягом 11 місяців не в одному прихистку. Як показує статистика і наш робочий досвід, то ті люди, які зараз живуть в прихистках, там і лишуться жити допоки буде потреба та ресурси. Прихисток стає дійсно тимчасовим домом, а не довготривалим хостелом. А від дому кожній людині потрібно більше, ніж ночівля та їжа. Людям потрібне дозвілля та якісний відпочинок, простір для саморозвитку та спілкування, відчуття поваги та безпеки. І такі речі не йдуть в комплекті зі стінами, їх створюють кропіткою та складною працею соціальні менеджер_ки. І ми хотіли б зробити цю роботу видимою.

Текст: Катерина Довбня, Анастасія Юрченко
Фото: Таня Джафарова
administrator

Related Articles