By Війна та сучасні реалії громадянського суспільства підсилили необхідність у лідерах- фасилітаторах, здатних підтримувати, надихати й об’єднувати навколо себе людей, створювати кола порозуміння в командах та громадах через технології залучення, впроваджувати в діяльність практики та інструменти, що базуються на принципах взаємоповаги, позитивної мотивації та гнучких підходах.
Лідер-фасилітатор — це той, хто втілює певну комунікаційну культуру, створює атмосферу, допомагає командам, сприяє порозумінню. Він не скаже: «Ми зробимо тільки ось так». Він запитає, вислухає, максимально збере думки, щоб команда мала змогу знайти найкращі для себе спільні рішення для реалізації їх у професійній діяльності.
Лідер-фасилітатор підсвітлює вектор руху, але не забирає на себе керування та контроль.
Що таке фасилітація і чому вона на часі?
Фасилітація (англ. facilitate — «полегшувати, допомагати, сприяти») — метод командної взаємодії, процес сприяння групі у виконанні конкретної задачі, розв’язання проблеми або досягнення угоди всіх зацікавлених сторін з високим індексом залучення.
Декілька років ми спостерігаємо, як змінюється парадигма мислення лідерів організацій не тільки громадського сектору. Вони переходять від традиційного ієрархічного лідерства до фасилітаційного, де головна мета — залучати та підтримувати.
Фасилітація — це антидирективна технологія, яка спрямована саме на пошук і процес прийняття загальнокомандних рішень.
І тому лідер-фасилітатор в умовах нестабільності, кризи й війни може бути набагато ефективніший за ієрархічного чи авторитарного лідера.
Командам, учасники якої роз’їхалися, загубили зв’язки та загубилися самі, лідер-фасилітатор через підтримувальну комунікацію допомагає рухатися.
Лідер-фасилітатор знає, як ініціювати активну дискусію у групі, як стимулювати процес обговорення теми чи питання, як сприяти безоціночним судженням та конструктивному висловлюванню думок.
Комунікація в питаннях фасилітаторства — це насамперед філософія, культура, яка має широкий арсенал інструментів, технік та методик для того, щоб усі думки та пропозиції були проговорені, проаналізовані з різних боків. Комунікація у фасилітаційній стилістиці — це про рівність, відкритість, колективний інтелект і групову мудрість.
Такий підхід дозволяє знайти якісний спосіб розв’язання проблеми, який команда зможе ефективно реалізовувати. Інакше, якщо рішення буде нав’язане, воно викличе спротив.
Які критерії фасилітаційного стилю лідерства?
Насамперед про комунікаційну стилістику самого лідера дозволяє робити висновки його манера спілкування.
Риторика лідера-фасилітатора — не про накази, не про дієслова повинності («ти маєш», «ти повинен», «ти зобов’язаний»), а про залучення — коли лідер пропонує подумати про щось разом, залучає до дискусії.
Звісно, якщо обговорення йде фасилітаційним шляхом, на це потрібен певний час та простір. Але якщо лідер приймає це, не підганяє дискусію, турбується про те, щоб висловився кожен, — це теж маркер фасилітаційного підходу.
Основний інструмент фасилітатора — це запитання. Саме через запитання лідер, який сповідує фасилітаційний підхід, буде намагатися достукатися до людини, таким чином м’яко запрошуючи її до діалогу та висловлення особистої думки.
Буває й таке, коли у процесі емоційного, загостреного обговорення хтось із команди (неформальні лідери думок, «статусні» особи тощо) починають голосом «продавлювати» свою думку. Якщо лідер йде фасилітаційним шляхом, він це схопить і вміло вирівняє баланс, щоб врешті кожен був почутий та інші думки не загубилися в емоційних баталіях.
Справжній лідер-фасилітатор готовий чути інших, навіть якщо вони мають протилежні з ним позиції. Він сам спонукає до появи різноманітних думок, запрошує більше інформації від кожного для її синхронізації та чіткого розуміння всіма членами команди, а також готовий корегувати власну думку, якщо ті чи інші аргументи насправді робочі.
Що точно не можна назвати фасилітацією?
Найголовніше — якщо лідер маніпулює членами команди, підганяючи процес обговорення чи прийняття рішення до своєї особистої думки, тоді це не фасилітація. Такий підхід ми з колегами називаємо «фасипуляція».
Також неприпустимо нехтувати створенням простору для висловлювання кожного.
Натомість лідеру буває складно йти шляхом фасилітаторства, коли є необхідність втримувати себе у двох ролях. Перша «Я-лідер, який фасилітує процес». І це одна рольова модель та набір компетенцій. Друга роль — «Я-експерт, який має свою думку, позицію, бачення з того чи іншого питання». І це зовсім інший набір поведінкових проявів.
І якщо саме експертна позиція лідера як учасника обговорення буде найбільш корисною та комфортнішою для нього, то варто запросити зовнішнього фасилітатора для супроводу сесії чи будь-якої зустрічі команди, щоб уникнути внутрішнього конфлікту та етичної дилеми.
Які наслідки нехтуванням залученості команди?
Якщо лідер приймає одноосібне рішення, це, звісно, може нести ризики.
Добре, якщо згодом виявиться, що рішення було правильним, влучним. А якщо ні? Яка ціна буде сплачена за те, що в процесі прийняття рішення не було, скажімо, знайдено консенсусу з певного питання або безапеляційно відхилили альтернативну думку? Це по-перше.
По-друге — якщо команда не була включена до процесу прийняття рішення, як вона буде налаштована реалізовувати це рішення? Адже тоді ця задача матиме наказовий характер. І це точно не про фасилітаційний підхід лідера.
З чого починається шлях до фасилітації?
Ще раз хочу підкреслити, що фасилітація — це не просто набір інструментів. Це насамперед філософія, парадигма мислення та культура.
Якщо опанувати тільки інструменти, тоді це поверхневий підхід, вихолощений. Фасилітація як унікальна технологія, безумовно, заслуговує на те, щоб її принципи та цінності мали глибоке розуміння та транслювалися через прояв компетенції її носіїв.
Тому починати треба не з інструментів, а з вивчення витоків, цінностей, етичного кодексу, досвіду тих гігантів, на плечах яких виникла сучасна фасилітація.
Після цього, коли прийде час знайомитися з інструментами, отримані знання про цінності та культуру фасилітації стануть підґрунтям та дозволять використовувати інструменти грамотно.
Розпочати знайомство з цінностями та культурою фасилітації ви можете за допомогою книжок:
- «Стати фасилітатором», Жан-Філіп Пупар;
- «Посібник з фасилітаційного лідерства» («Handbook of Facilitative Leadership»), Пепе Нумі;
- «Секрети фасилітації: SMART-посібник із результативної роботи в групі», Майкл Вілкінсон.
Ольга Гулая,
Master ТОР-facilitator, консультантка зі стратегічного розвитку
та супроводу організацій, тренерка з фасилітаційних навичок
Матеріал підготовлено в рамках грантового проєкту «Розвиток спроможностей місцевих громадських організацій у воєнний час за допомогою пакету тренінгів з підготовки та відновлення», який реалізовується Громадською організацією «Подільська агенція регіонального розвитку» та став можливим завдяки Агентству США з міжнародного розвитку (USAID) та щирій підтримці американського народу через Проєкт USAID «ГОВЕРЛА». Зміст матеріалу не обов’язково відображає погляди USAID та Уряду США.
