By Протягом року в межах проєкту «Розвиток спроможності місцевих ОГС — надавачів правової допомоги в Україні» організації-учасниці (менті) мали змогу поставити чіткі цілі та досягати їх разом із ментором/-кою. Багато з них вирішили удосконалити свою організаційну структуру, напрацювати політики і процедури, й це дозволило отримати ресурси та впроваджувати ініціативи, зокрема й правові послуги.
Ми вже розповідали про окремі приклади впливу менторства на громадські організації. Цього разу вирішили дізнатися у їхніх менторів/-ок Андрія Корбецького, Віталія Дороха, Катерини Мальцевої, Михайла Бардина, Наталії Кулікової, Наталії Єсіної, Соломії Зінець-Мацишин та Тімура Канатаєва про те, як менторська програма вплинула на них. Про це і йтиметься у інтерв’ю далі.
МПР: Розкажіть, будь ласка, що менторство дало особисто кожному з вас, чи помічаєте свій особистий розвиток?
Андрій Корбецький: Менторство — це зовсім новий досвід для мене, тож цінними були всі знання, які отримав. Важливою також було напрацювати навички комунікації з командами і, звісно, поділитися своїм досвідом. Менторство стимулювало мене до тайм-менеджменту та загалом багатьох процесів: організувати зустріч, підготуватися до неї, налагодити правильну комунікацію, оскільки треба схилити до подальшого діалогу, допомогти вирішити проблему менті.
Віталій Дорох: У мене теж, відверто кажучи, досвіду менторства не було, тож це, передусім, досвід: як і позитивний, так і негативний, який можна буде використовувати в майбутньому. Моїм основним викликом було налагодження контакту, що робити, коли мої менті невмотивовані працювати. Я обговорював ці моменти з експерткою з освіти та розвитку потенціалу команд Анною Уваровою і застосовував різні підходи. Мені не завжди усе вдавалося, але я намагався.
Катерина Мальцева: Для мене особисто це — ріст. Менторство допомогло відкрити більше впевненості в себе, в своїй діяльності, а також можливість подивитися зі сторони на свою організацію. Також для мене було особистим відкриттям, що не потрібно брати всю відповідальність в менторстві на себе, адже це ж двостороння співпраця і ментора, і менті.
Михайло Бардин: І для мене менторство було певною мірою новим, хоч я вже зустрічався з цим поняттям. На початку нашої роботи я відчував, що можу допомогти менті своїм досвідом. Потім було деяке розхолодження, оскільки виявилося, що більшість менті не готові до активної роботи над собою. В них не було достатньо внутрішньої мотивації до взаємодії, зокерма й з ментором. Із висоти вже здобутого досвіду, я розумію, що менторство — це в значній мірі рутинна робота, в якій у взаємодії з менті дуже важливо знаходити підходи через якісь конкретні дії, систематичні зустрічі, малі кроки, дотримуючись принципу малих справ.
Наталія Кулікова: Ми вкладаємо в розвиток своєї організації достатньо багато. Але працюючи з менті побачила, що не всі готові докладати свої зусилля до розвитку організації. Є організації, які залучають експертів ззовні, розробляють політики й стратегії, що, зрештою, залишаються формальними для організації. Таке ж ставлення у них і до менторства. Тому воно для цих організацій не підходить. Адже менторство хоч і передбачає допомогу сторонньої людини, але, в першу чергу, — це про саморозвиток. І для мене в цьому проєкті — це перегляд своєї діяльності, й того, як я ставлюсь до цього, щоб менті зрозуміли, що треба працювати над собою, над розвитком організації.
Наталія Єсіна: Менторство вплинуло на мене з позиції організаційної діяльності, адже довелося багато чого додатково планувати і щоб це було корисним організаціям-менті. Було позитивно спостерігати ті зміни, які відбуваються після того, як ми проводимо робочі зустрічі, плануємо спільні активності. І я радію результатам їхньої роботи, й тому що мій вплив на це теж є.
Соломія Зінець-Мацишин: Менторство допомогло мені стати більш впевненою в собі, як менторці. Особливо, коли організації самі сигналізували, що їм корисна моя допомога і мій сторонній досвід допомагає їм відкрити очі на якісь не дуже очевидні проблеми, або не зрозуміло вихід з тих чи інших ситуацій. Погляд збоку, системна робота планування кроків дозволяє працювати більш злагоджено. Ще одним показовим впливом особисто на мене став приклад, коли лідерка не могла делегувати і я зрозуміла, що в мене теж із цим були проблеми. Побачивши в гіперболізованому вигляді свою проблему, я почала більше делегувати в своїй організації.
Тімур Канатаєв: Менторство навчило мене слухати і чути, бо організація менті, коли вони мають запит, часто хочуть його озвучити, але їм важко сформулювати. Тож важливо це вловити і зрозуміти для себе, що їм треба. Тут моє завдання зробити цей запит усвідомленим та більш чітким, щоб вони його озвучили. Це іноді буває як прозріння: «О, справді, саме те, що нам треба».
МПР: А чи дало менторство щось вашій організації в якій працюєте, якою керуєте?
Андрій Корбецький: Я проєктував досвід моїх менті й на мою організацію, і ставив питання, а як це працює в нас? І справді виявилось, що в моїй організації не було кількох важливих політик, тож ми з командою їх напрацювали.
Віталій Дорох: Ми скоріше ділилися своїм досвідом, як робимо ми, показували на нашому прикладі ефект впливу того чи іншого рішення і практики.
Катерина Мальцева: Я подолала «синдром меншовартості» щодо сприйняття моєї організації. Часто думаєш, що в нас політики не такі, як потрібно, або ще в чомусь є недоопрацювання. Потім, коли почала працювати з іншими організаціями, зрозуміла, що те, що для нас рутина для інших може бути чимось новим та відкриттям.
Михайло Бардин: Я іншими очима, вже зі знанням справи, подивився на свою організацію. І знаю, що сам собі порадити для моєї організації для досягнення позитивних результатів розвитку в нових реаліях. Зокрема відшукав нові підходи до розбудови команди, члени якої вимушено знаходяться в різних місцевостях.
Наталія Кулікова: Мені менторство допомогло структурувати той досвід, який в нас є. Також в майбутньому ми будемо враховувати, що не завжди треба допомагати організації, якщо вона про це не просить.
Наталія Єсіна: Менторство ніяким чином на нашу організацію не вплинуло, адже ми більше ділились своїм досвідом.
Соломія Зінець-Мацишин: Мені менторство допомогло подивитися на проблеми своєї організації, чи немає в моїй організації такого ж, як і в інших, чи не поводжусь я так само як лідери інших організацій. Це допомагало мені трошки змінюватися у своїй звичній ролі.
Тімур Канатаєв: Я думаю, що частково ми застосовуємо менторство усередині Мережі, але мені здається, що завдяки отриманому досвіду могли б це робити більш усвідомлено.
МПР: З урахуванням того досвіду, який отримали, чи плануєте Ви й надалі працювати ментором/-кою?
Андрій Корбецький: Так, планую. Мені менторство допомогло налагодити партнерство із моїми менті, які є дієвими організаціями. З ними працюватиму і надалі.
Віталій Дорох: Я думаю, що й далі зможу працювати ментором. Але тут треба враховувати багато ньюансів і домовлятися з менті «на березі» з урахуванням вже того досвіду, який отримав.
Катерина Мальцева: Я бачу себе далі як менторка. На початку мені було трохи страшно, і я не знала чи впораюсь із цим, чи ні. Для організацій було важливо зрозуміти, чи менторство для них важливе і потрібне, для мене теж це було важливо зрозуміти. Я бачу, що допомогла організації, мої знання використані в іншій ролі, не лише як керівниці чи тренерки, а й в плані менторства. Однак у майбутньому я враховуватиму підхід співпадіння ментора і менті, щоб і вони, і я хотіли разом працювати. Тож аби так відбувалося, мені потрібно декілька критеріїв визначити.
Михайло Бардин: Я був би щасливий зустріти менті, яка хоче розвиватися і отримати практичний результат, щоб застосувати досвід, який в мене є як організатора і керівника громадської організації із здобутими вже навичками менторства. Для мене є важливим бачити результат менторського впливу, що може бути успішним тільки у взаємній зацікавленості зі сторони менті.
Наталія Кулікова: Наразі менторство я залишаю на певний час, бо це дуже велика витрата часу і сил. Не завжди організації готові прийняти цей досвід.
Наталія Єсіна: Моя діяльність зараз проходить таким чином, що я працюю з організаціями-менті в межах інших проєктів. Також в їх розвитку задіяно процеси, які просто не кинеш. У Краматорській організації продовжується реалізація проєкту за мінігрантової підтримки ПРООН і є певні моменти, в яких вони зі мною радяться. Комунікація з ними продовжується.
Так само по Сумській області ми допомагаємо ще двом організаціям, які створили переселенці в Лебединській громаді Сумщини. Одна з них зареєструвалась буквально місяць тому. Ми намагаємось передати свої знання з організації процесів, адміністрування, з фінансової, податкової звітності. Залучаємо їх до виконання проєктів.
Соломія Зінець-Мацишин: Я б хотіла розвиватися як менторка, але це трохи забирає часу. Зараз маю пріоритетність розвивати свою організацію. Але мені подобається бути причетною до змін в людях, в командах, і це трохи драйвить. Також було корисним, що ми могли поспілкуватися з Анною Уваровою і проаналізувати наш досвід з більшим досвідом, який має вона.
Тімур Канатаєв: У мене є мета в самій Мережі зробити окремий напрям менторства з усіма необхідними документами. Щоб ми могли презентувати, окрім хорошої правової допомоги, яку надають наші організації, й менторство також. Зараз я відчуваю себе лідером цього процесу і продовжую його рухати.
Для довідки
Ініціативу «Розвиток спроможності місцевих ОГС — надавачів правової допомоги в Україні» впроваджує Мережа правового розвитку за сприяння Програми розвитку Організації Обʼєднаних Націй (ПРООН) в Україні за фінансової підтримки Уряду Канади, наданої в у межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру.
Програму ООН із відновлення та розбудови миру (UN RPP) реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН із питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).
Програму підтримують одинадцять міжнародних партнерів: Європейський Союз (ЄС), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Посольство США в Україні, а також уряди Канади, Данії, Німеччини, Японії, Нідерландів, Польщі, Швеції і Швейцарії.
Авторка: Галина Колесник, комунікаційна менеджерка Мережі правового розвитку
