By Повномасштабне вторгнення спричинило не один десяток викликів для громадян та держави України. Одне з них — питання поводження з відходами руйнацій війни.
Відходи руйнацій — це не тверді побутові відходи й не просто великогабаритне сміття. Їхні масштаби потребують нових підходів — екологічно та матеріально вигідних.
Рішенням може стати проведення реформи управління відходами та запровадження циркулярної економіки — розбудови практики повторного використання й переробки відходів руйнацій.
Для того, щоб спланувати розробку й впровадження такого рішення, насамперед важливо чітко розуміти поточний стан справ — як зараз відбувається демонтаж, сортування та утилізація відходів руйнацій. А також слід проаналізувати уже зроблені кроки на шляху створення системи управління відходами руйнацій.
Картину цих явищ можуть продемонструвати результати дослідження «Поводження з відходами руйнації війни в Україні. Актуальні практики та необхідні зміни», яке проходило у Київський, Харківській та Херсонських областях. До дослідження долучилися експерти Спільноти ОГС «Відновлення», зокрема, МБО «Екологія – Право – Людина» (ЕПЛ), Фонд Боярської громади та Zero Waste Alliance Ukraine.
За результатами дослідження експерти запропонували оцінку наявних практик та рекомендації для їхнього удосконалення.
Як влаштоване поводження з відходами руйнацій зараз?
Експерти кажуть: сьогодні у сфері поводження з відходами руйнацій наявний певний дисбаланс. Він має декілька причин:
- Місцева влада та комунальники діють за старими алгоритмами — так, ніби відходи руйнації війни є різновидом твердих побутових відходів та великогабаритного сміття.
- Державна влада водночас усвідомлює ризики такого підходу й намагається створити нові правила функціонування галузі. Але відповідні законопроєкти не враховують реалій галузі. Вони не забезпечені достатньою кількістю підзаконних актів, тому більше дестабілізують систему, ніж трансформують її.
Унаслідок цього система схиляється до складування відходів, балансуючи їх тимчасовими рішеннями: створенням великої кількості тимчасових майданчиків для зберігання, дофінансуванням галузі з місцевих бюджетів, запровадженням інституту управителя відходів тощо.
Керують переробкою відходів переважно власники полігонів, частина з яких є приватними. Але ці підприємства часто не мають достатнього людського, фінансового й технологічного ресурсу, щоб ефективно вирішувати завдання такого масштабу.
Що потребує змін у практиці поводження з відходами?
Ситуація вимагає кардинально нових рішень, які створять передумови для активнішої переробки, повторного використання відходів руйнацій та належної утилізації. Йдеться про низку важливих заходів:
- Формування культури сортування відходів руйнацій.
- Для оптимізації процесів — забезпечення координації збору та переробки відходів на регіональному рівні.
- Створення умови для підвищення рентабельності сортування й переробки відходів.
- Переосмислення потенціалу повторного використання відходів.
- Запозичення досвіду й технологій переробки, утилізації відходів руйнацій у міжнародних партнерів.
- Пошук інвестицій для оновлення технічного обладнання.
- Посилення контролю за порушенням вимог сортування, складування й утилізації відходів.
Що треба робити для зміни підходу управління з відходами руйнацій?
Першочергова задача — зміна філософії. Ми маємо змінити «очищення населених пунктів від відходів руйнацій» на «менеджмент відходів руйнацій з турботою про довкілля та сталий розвиток». Досягнення цієї мети вимагає ведення певної інформаційної політики — окремо для населення та агентів галузі.
Населення повинне знати:
- як правильно сортувати відходи і як їх можна повторно використовувати;
- де можна здавати відходи на переробку;
- що робити, якщо мешканці громади помітили формування стихійного звалища;
- які можуть бути наслідки безвідповідального управління відходами;
- чому важливо, щоб тариф на вивезення відходів був економічно обґрунтованим.
Агенти ж галузі повинні знати про можливості організації бізнесу з переробки відходів, приклади успішних проєктів, можливі способи повторного застосування відходів, принципи роботи з будівельними матеріалами вторинного використання.
Окрім цього, зміна філософії поводження з відходами можлива лише за умови налагодження комунікації між стейкхолдерами: представниками законодавчої та місцевої влади, комунальних підприємств, приватних підрядників галузі.
Адже ефективна комунікація дозволяє уникнути розриву між законодавчим полем і реаліями «на землі», усунути невідповідності між нормативно-правовим забезпеченням та можливостями агентів галузі.
Й, врешті, основним ініціатором запровадження економіки замкнутого циклу має стати держава. Її роль полягає у замовленні повного циклу публічної політики з формування національної стратегії управління відходами руйнації та моделями розв’язання проблем.
Місцева влада має стати ініціатором діалогу з громадою з питань переробки, формувати сприятливі умови для роботи інвесторів та контролювати дотримання ними екологічного законодавства.
Бізнес може стати основним інвестором і виконавцем проєктів. А громадськість — поширювати практику первинного сортування, та, за можливості, повторного використання частини відходів, брати активну участь в ухваленні рішень через процедури екологічних оцінок.
Цей матеріал створено за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту Спільнота громадянського суспільства України «Відновлення», що фінансується Посольством США в Україні. Зміст статті не обов’язково відображає погляди ІСАР Єднання, погляди Посольства США в Україні або Уряду США.
