By «Щоб не плакать, я сміялась», – писала Леся Українка наприкінці XIX століття, а здається, що нині. Ми жартуємо над ворогом й майстерно перетворюємо страшне у кумедне. Врешті-решт, на чому тримається наша остання нервова клітина, якщо не на мемах?
Як гумор допомагає нам вистояти? Та чи є табу на жарти під час війни? Про характер воєнного українського гумору говорять психологиня Світлана Чуніхіна та доктор соціологічних наук Олександр Шульга. Запрошуємо переглянути запис фестивальної дискусії «Психологічний самозахист: чому важливо жартувати про війну».
Для тих, хто вагається, ділимося трьома найцікавішими думками з розмови:
«Природу нинішнього гумору українців/-ок можна пояснити трьома теоріями: зверхності, розрядки й невідповідності. Ми захищаємо свою землю — отже, моральна перевага за нами. Ми не можемо постійно жити в напрузі — сміх розряджає. І ми відчуваємо весь абсурд цієї війни, коли одночасно й сонечко світить, і ракети летять», — розповідає Олександр Шульга.
«Людина може жартувати тільки усвідомлюючи власну вразливість. Крихкість парадоксальним чином дає можливість бачити реальність з різних точок зору. Гумор починається там, де є гра з сенсами. Він не доступний людині, яка мислить буквально й тримається за однозначність», — міркує Світлана Чуніхіна.
«Гумор — це спосіб обжити трагічну реальність. Він допомагає нам зробити цю реальність своєю. І на якийсь час прийняти такий життєвий контекст і простір», — додає Світлана.
Хоробрість «Привида Києва», потоплення українськими військовими крейсера «Москва», шафка з півником у Бородянці — про усе це та не лише — дивіться на DOCUSPACE.
Також ви можете почути цю розмову в другому епізоді Rights Now! Podcast — спільного проєкту фестивалю та «Радіо Сковороди». Подкаст складається з добірки записів подій правозахисної програми Rights Now! та проєкту «Архів війни» 20 Docudays UA. Вмикайте епізод на платформах Apple podcasts, Google podcasts, Spotify та SoundCloud.
Джерело: Docudays UA.
