By В Гаазі 3 липня цього року розпочав роботу Міжнародний центр з переслідування за злочин агресії проти України (ICPA), в якому спільно з українськими прокурорами будуть працювати представники п’яти країн.
Збройна агресія Росії проти України є одним з найбільш зухвалих порушень статті 2(4) Статуту ООН з часу набуття ним чинності. Можна констатувати, що ця збройна агресія розпочалася ще 20 лютого 2014 року, коли були зафіксовані перші випадки перетину збройними силами РФ без розпізнавальних знаків державного кордону України та використання дислокованих у Криму військових формувань для блокування українських військових частин. Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року стало новим етапом збройної агресії, коли РФ вже відкрито використала свої збройні сили та інші воєнізовані. Міжнародна спільнота визнала агресію РФ проти України протиправною та засудило на рівні: Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 «Агресія проти України»; резолюцій ПАРЄ 2433 (2022) «Наслідки продовження агресії Російської Федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» і 2436 (2022) «Агресія Російської Федерації проти України: забезпечення відповідальності за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права та інші міжнародні злочини»; Декларації Парламентської Асамблеї НАТО на підтримку України; Резолюції Парламентської Асамблеї ОБСЄ стосовно агресивної війни Російської Федерації проти України та її народу й загрози безпеці в усьому регіоні ОБСЄ; Резолюції Європейського Парламенту «Російська агресія проти України» та багатьох інших міжнародних організацій.
Стаття 2(4) Статуту ООН зобов’язує держави утримуватись «у своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави …». Ця стаття і положення Резолюції 3314 Генеральної Асамблеї ООН від «Визначення агресії» втіленні у статті 8 bis Римського статуту Міжнародного кримінального суду (Римський статут).
Згідно зі статтею 8 bis Римського статуту під злочином агресії розуміється планування, підготовка, ініціювання або вчинення особою, яка спроможна фактично здійснювати контроль за політичними чи військовими діями держави або керувати ними, акту агресії, який за своїм характером, тяжкістю та масштабами є грубим порушенням Статуту ООН.
Під актом агресії розуміється застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної цілісності або політичної незалежності іншої держави чи в будь-який інший спосіб, несумісний зі Статутом ООН.
Починаючи з моменту повномасштабного вторгнення, РФ вчинили кожен акт агресії, передбачений Римським статутом, зокрема:
a) вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави чи будь-яка військова окупація, незалежно від її тимчасового характеру, що є результатом такого вторгнення або нападу, чи будь-яка анексія із застосуванням сили на території іншої держави або її частини. Так, 24 лютого 2022 року російські війська вторглись в Україну з суші, повітря та моря для проведення «спеціальної військової операції». У перший день операції російські війська перетнули північний кордон України з боку Білорусі в напрямку столиці України Києва. Вони захопили Чорнобильську зону відчуження. Вони перетнули північно-східний кордон України, просуваючись до другого за величиною міста країни – Харкова. Російські війська також рушили на півдні з Криму в бік м. Херсон;
b) бомбардування збройними силами держави території іншої держави чи застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави. 24 лютого 2022 року приблизно 100 російських крилатих, балістичних і морських ракет вразили військові цілі в Україні для проведення «спеціальної військової операції» Путіна. Російська авіація завдала ударів по містах, аеропортах і військових об’єктах по всій Україні. 10 жовтня 2022 року російські війська завдали першого масованого ракетного удару по енергетичній інфраструктурі України. Бомбардування та ракетні обстріли цивільного населення та цивільних об’єктів не припиняється є системним;
c) блокада портів чи берегів держави збройними силами іншої держави. згідно з розвідкою Міністерства оборони Великобританії 13 березня 2022 року російські військово-морські сили встановили блокаду чорноморського узбережжя України, що фактично ізолювало Україну від міжнародної морської торгівлі;
d) напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили чи морські та повітряні флоти іншої держави. 24 лютого 2022 року російські балістичні, крилаті ракети та ракети морського базування завдали ударів по широкому спектру українських військових об’єктів та об’єктів протиповітряної оборони. 28 лютого 2022 року генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш заявив, що бойові дії в Україні «вирують по всій країні, з повітря, землі та моря… Російські ракетні та авіаційні бомбардування вдень і вночі обстрілюють українські міста»;
e) застосування збройних сил однієї держави, що перебувають на території іншої держави за угодою з державою, яка приймає, в порушення умов, передбачених в угоді, чи будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди. РФ використала збройні підрозділи, які за угодою про статус та умов перебування Чорноморського флоту на території України, розташовувалися на території Кримського півострова для його окупації;
f) дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала у розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для вчинення акту агресії проти третьої держави. Станом на 24 лютого білоруські аеродроми, засоби протиповітряної оборони, системи управління повітряним рухом, військова і частина цивільної логістики фактично були передані в розпорядження Росії. Вся ця інфраструктура була використана для ударів та прямого вторгнення на суверенну територію України;
g) направлення державою або від імені держави озброєних банд, груп та іррегулярних сил або найманців, які вчиняють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це рівноцінно переліченим вище актам або її істотній участі в них. Росія направила збройні загони, групи, нерегулярні війська або найманців для проведення збройних дій проти України. Зокрема, повідомляється, що група Вагнера, приватна військова компанія, яка була пов’язана з Євгеном Пригожиним, активно працює в Україні.
«Розв’язування агресивної війни … найвищий міжнародний злочин, що відрізняється від інших воєнних злочинів тим, що він містить в собі загальне накопичене зло» – йдеться у рішенні Нюрнберзького трибуналу.
Власне саме це підкреслив Володимир Зеленський у виступі перед представниками громадськості, політичних та експертних кіл Королівства Нідерланди й міжнародних інституцій, розташованих у Гаазі, наголосив: «Один російський злочин призвів до всіх цих. Це злочин агресії. Початок зла. Первісний злочин. За цей злочин має бути відповідальність!». Саме початок агресії є «первородним гріхом», який відкрив двері для тисяч звірств росіян, що є підставою для твердження, що воєнні злочини, злочини проти людяності, а в деяких випадках навіть про вчинення геноциду є системними.
Для притягнення до відповідальності за злочин агресії необхідно встановити такі елементи: суб’єкт злочину спланував, підготував, ініціював або вчинив акт агресії; суб’єктом злочину була особа, яка могла фактично здійснювати контроль за політичними або військовими діями держави, яка вчинила акт агресії, чи спрямовувати їх; акт агресії – застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави, або в будь-який інший спосіб, що суперечить Статуту ООН, був вчинений; суб’єктові злочину було відомо про фактичні обставини, які свідчили про те, що таке застосування збройної сили суперечило Статуту ООН; акт агресії – за своїм характером, серйозністю і масштабами – становив грубе порушення Статуту ООН; суб’єктові злочину було відомо про фактичні обставини, які свідчили про таке грубе порушення Статуту ООН.
Індивідуальна відповідальність за ведення агресивної війни покладається на тих, хто здійснює військово-політичне керівництво. Так, Володимир Путін здійснює суттєвий контроль у Російській Федерації. Так само й Олександр Лукашенко в Білорусі.
Водночас визнаючи Гітлера відповідальним за агресію у Другій світовій війні, Міжнародний військовий трибунал, прийшов до висновку, що «Гітлер не міг самостійно вести агресивну війну. Йому доводилося співпрацювати з державними діячами, військовим керівництвом, дипломатами, бізнесменами. Коли вони, знаючи про його цілі, співпрацювали з ним, вони ставали учасниками плану, який він розпочав… Те, що вони отримували завдання від диктатора, не звільняє їх від відповідальності за свої дії».
Мало того, трибунал у справі IG Farben визначив, що кримінальна відповідальність за агресію може стосуватися «осіб у політичній, військовій та промисловій сферах…, які відповідають за формування та виконання політики».
То ж є можливість притягнути до відповідальності високопоставлених російських чиновників. Зокрема, тих, які фактично брали участь в плануванні та підготовці агресії проти України, зокрема під час засідання Ради Безпеки Росії напередодні 24 лютого 2022 року. Крім того, принаймні можна припустити, що ті, хто очолює групу Вагнера, могли б відповідати цим вимогам, оскільки вони відправили своїх найманців в Україну від імені Росії, що є конкретно визначеним актом агресії (ст. 8 bis (g)).
Робота новоствореного Міжнародного центру з переслідування за злочин агресії проти України сприятиме наближенню судового притягнення до відповідальності військово-політичного керівництва Росії, яке можливе в межах Міжнародного кримінального суду або спеціального міжнародного трибуналу.
Довідково:
Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини (helsinki.org.ua).
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США або УГСПЛ. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та ЕЦПЛ.
У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
