By Серед наслідків збройної агресії рф проти України – тисячі зниклих безвісти цивільних, про долю яких нічого не знають рідні. Їх повернення є однією з найскладніших задач. Юристка Експертного центру з прав людини Олена Темченко переконана, що насильницьке зникнення – це ще один злочин проти людяності, за який може бути притягнуто до відповідальності російське військово-політичне керівництво
Діяння рф проти України відбуваються в межах широкомасштабного та систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення, який вчиняється усвідомлено, що згідно зі статтею 7 (1) Римського статуту Міжнародного кримінального суду відповідає ознакам злочинів проти людяності.
Українців на тимчасово окупованих рф територіях масово заарештовують, примусово забирають з домівок і просто на вулиці. За інформацією Міністерства оборони України, у червні 2023 року смт Кирилівка на тимчасово окупованій території Запорізької області російські війська за зібраною ФСБ інформацією протягом декілька днів проводили тотальну фільтрацію місцевого населення. У деяких випадках людей окупанти відразу затримували та вивозили для проведення допитів. Частина з них після допитів до постійного місця проживання не повернулася, їхня доля невідома.
Викрадення людей російськими військовими набуло систематичного характеру і триває наразі. Найбільше випадків зафіксовано на тимчасово окупованих територіях Запорізької, Херсонської та Миколаївської областей.
За словами Мелітопольського міського голови Івана Федорова, «щодня ми отримуємо звістки від наших цивільних про те, що ворог викрадає наших людей. Вже мова йде про тисячі, які з тимчасово окупованої Запорізької області викрадені».
Такі діяння можуть кваліфікуватися як насильницьке зникнення осіб. Стаття 7 (1) (і) Римського статуту визначає насильницьке зникнення як арешт, затримання або викрадення осіб державою чи політичною організацією або з їхнього дозволу, за їхньої підтримки чи за їхньою мовчазною згодою з подальшою відмовою визнати таке позбавлення волі або повідомити про долю чи місце перебування цих осіб з метою залишення їх без законодавчого захисту протягом тривалого періоду. При цьому мають бути наявними такі елементи злочину: виконавець заарештовував, затримував або викрав одного або кілька осіб; відмовився визнавати такі діяння або надавати інформацію про місцеперебування такої особи/осіб після чи під час позбавлення їх волі, а також знав, що такі дії будуть супроводжуватися відмовою визнання факту позбавлення волі та наданням інформації про місцеперебування; такий арешт, затримання або викрадення було здійснено державою чи політичною організацією або з їх дозволу, при їх підтримці чи з їхньої згоди.
За понад двадцять років своєї діяльності МКС має досвід розслідування таких злочинів.
Зокрема, розслідування МКС здійснювалося у трьох справах (одна наразі припинена) за обвинуваченням у воєнних та злочинах проти людяності в Центральноафриканській Республіці, скоєних під час збройного конфлікту у 2012-2013 роках. У цьому конфлікті протистояли мусульманська «Селека» і християнські групи «Анти-Балака». В результаті загинуло декілька тисяч осіб і сотні тисяч стали вимушеними переселенцями.
У справі «Прокурор проти Альфреда Єкатома» обвинуваченим виступає Єкатом – командир угрупування «Анти-Балака», яке здійснило широкомасштабні та систематичні напади на цивільне мусульманське населення та прихильників «Селека».
Палата попереднього провадження II знайшла розумні підстави вважати, що Єкатом вчинив або наказував, підбурював, спонукав і сприяв вчиненню воєнних злочинів та злочинів проти людяності, серед яких насильницькі зникнення осіб. Наразі розгляд цієї справи триває.
З вересня 2022 року відбувається судовий процес у справі «Прокурор проти Махамата Саїда Абдель Кані». Саїда, як колишнього командира підрозділу «Селека», звинувачують у злочинах проти людяності, ймовірно скоєних у Бангі (ЦАР) у 2013 році.
У документі Палати попереднього слухання II «Ситуація в Центральноафриканській Республіці» йдеться про насильницькі зникнення осіб, яких утримували таким чином, щоб в’язні не могли встановити своє місцеперебування. Їм зав’язували очі при привезенні до місця ув’язнення і під час звільнення. Вікна машин, якими доставляли в’язнів, були затемнені. Затриманих не могли відвідувати їхні родини. Охоронці вели два реєстри, один з яких був із справжніми даними про затриманих, а інший – з неправдивими. Членам сімей охоронці показували неправдиві списки. Тому рідні продовжували розшукувати в лікарнях і моргах тих, хто в цей час перебував в ув’язненні.
Ордер на арешт містить обвинувачення Саїда за злочини, серед яких злочин проти людяності – насильницькі зникнення осіб. Адже він надавав накази щодо арештів, затримання та жорстокого поводження з прихильниками «Анти-Балака», вирішуючи, хто матиме доступ до судових органів.
В Україні наразі зафіксовано велику кількість свідчень про аналогічні дії російських окупантів, які документують правоохоронні органи, міжнародні та громадські організації.
Так, Human Rights Watch повідомлено про факт насильницького зникнення Горобцової, яка брала активну участь у проукраїнських акціях протесту в окупованому Херсоні та допомагала збирати кошти на медичну допомогу і транспорт для херсонців. За свідченням батьків-пенсіонерів, з якими вона проживала, 13 травня минулого року одинадцять чоловіків у російській військовій формі (деякі в масках) прийшли до їх квартири. Жінку, яка була в піжамних штанах і капцях, після обшуку забрали для допиту.
Батьки тижнями багаторазово зверталася до комендатури в Херсоні, але офіційних повідомлень не отримували. На запити їх адвоката федеральна служба виконання покарань та міноборони рф відповіли, що в їхніх системах такої особи немає. Батьки навіть не могли передати дочці одяг.
Про те, що Горобцова перебуває в Сімферопольському СІЗО, повідомила після свого звільнення жінка, яка перебувала з нею в одній камері. Адвокат відвідував СІЗО двічі, але співробітники заперечували перебування Горобцової там.
Під час міжнародного збройного конфлікту відповідно до Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни можливе затримання цивільних осіб, коли цього є вимоги воєнної безпеки. Однак влада має повідомляти про їх місцеперебування, забезпечувати гідні умови і можливість спілкування з рідними, а також судовий захист.
Вчиненні рф діяння відповідно до Елементів злочинів МКС можна кваліфікувати як злочин проти людяності – насильницькі зникнення осіб.
Лише з лютого до липня 2022 року Управлінням Верховного комісара ООН з прав людини задокументовано 407 випадків насильницького зникнення та свавільного затримання цивільних осіб російськими військовими у зв’язку з конфліктом. Місія ООН виявила 76 місць, які використовувалися російськими військовими для утримання цивільних осіб під вартою у зв’язку з конфліктом.
За результатами аналізу Української Гельсінської спілки з прав людини, окупанти викрадають та незаконно затримують найчастіше такі категорії осіб:
- колишніх учасників АТО/ООС, членів їхніх родин та родин військовослужбовців, рятувальників, поліцейських;
- керівників та посадових осіб органів місцевого самоврядування, представників органів державної влади;
- учасників та організаторів проукраїнських мітингів;
- журналістів, підприємців та медійних осіб;
- священників, релігійних лідерів;
- освітян;
- керівників підприємств, фермерів.
Країна-агресорка здебільшого відмовляється визнавати, що утримує цивільних осіб, щоб уникнути відповідальності за цей злочин.
Україною вживаються заходи для їх захисту. Після приєднання України у 2015 році до Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень до кримінального законодавства імплементовано її положення. Зокрема, статтею 146-1 ККУ встановлена кримінальна відповідальність за насильницьке зникнення. За даними Офісу Генерального прокурора, минулого року було обліковано за даною статтею ККУ 1120 кримінальних правопорушень.
Офіційний сайт МВС дає можливість внесення даних до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, що не лише сприяє їх розшуку, а й реєстрації та розслідування злочинів насильницького зникнення. Станом на 5 жовтня 2023 року в Реєстрі понад 26 тисяч людей, із них 11 тисяч – цивільних.
Уряд України інформує про електронні сервіси для пошуку зниклих під час війни. Працює Офіс Уповноваженого зі зниклих безвісти за особливих обставин. Активно залучаються міжнародні партнери, зокрема Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти.
Все це надасть можливість належно підготувати і передати до МКС матеріали про вчинені злочини проти людяності – насильницьке зникнення осіб.
Довідково:
Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини (helsinki.org.ua).
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США або УГСПЛ. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та ЕЦПЛ.
У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
