By Аліна Шевченко – депутатка в Агрономічній громаді, що на Вінниччині. Працює головною спеціалісткою у місцевій службі у справах дітей. Після повномасштабного вторгнення жінка пішла вчитися на психолога, аби ефективніше допомагати людям, які до неї звертаються.
Уже більше року Аліна Шевченко працює у Службі у справах дітей. Веде облік дітей залишених без батьківського піклування, дітей-сиріт. Бере участь у запланованих візитах, щоб виявити сім’ї, які перебувають в складних життєвих обставинах, обстежує умови проживання таких сімей. Проводить профілактичну і роз’яснювальної роботу з батьками. Коротше кажучи, робота не із простих.
«Специфіка роботи у служби така, що от подзвонили сусіди і ми реагуємо на виклик. Рейди бувають не тільки вдень, а й уночі. Їдемо разом із офіцерами громади, бо категорія людей така, що не завжди можна зайти в будинок, не завжди тебе пустять. Спочатку, коли почала працювати, була шокована жахливими умовами, в яких проживають діти. Я приїжджала додому і могла довго дивитися в одну точку», – пригадує жінка.
Попри такі складнощі, робота Аліні Шевченко подобається саме тим, що можна допомагати дітям. Жінка розповідає, завжди радує позитивний результат – коли, до прикладу, мама/тато таки обирає свою дитину і відмовляється від шкідливих звичок. Але не всі сім’ї можна врятувати. У такому випадку батьків позбавляють батьківських прав.
Працює пані Аліна ще й над профілактикою домашнього насильства. Зокрема, разом із колегами проводить просвітницькі зустрічі зі школярами у межах щорічної Всеукраїнської кампанії «16 днів проти насильства».
«Наша громада має чотири школи. От у кожному навчальному закладі і проводимо заходи. Збираємо школярів, наводимо приклади проявів насильства, розказуємо про їхні права та куди треба звертатися, якщо потрібна буде допомога. Наголошуємо, що мовчати у жодному разі не можна», – розповідає жінка.
Аби бути ще більш ефективною, працюючи з людьми, Аліна Шевченко долучилася до проєкту «Підтримка жіночих ініціатив під час війни в Україні». Під час тренінгів жінка працювала над темою воєнного дитинства, зокрема, як допомагати і місцевим дітям, і дітям, які бачили на власні очі війну.
«Раніше на роботі я усі історії людей брала близько до серця і було важко морально. Ця програма допомогла навчитися залишати болі людей на роботі і не нести їх із собою додому», – говорить пані Аліна.
Жінка настільки активно включилася в цю тему, що навіть вирішила піти навчатися в Університет «Україна» на спеціальність «Психологія». Ось п’ятого грудня у неї почалася перша сесія. Каже, збереження психологічного здоров’я в умовах воєнного часу є надважливим питанням.
«Професія психолога насамперед цікава мені самій. А ще усвідомлюю, що у країні, де точиться війна, таких спеціалістів недостатньо. Тож упевнена, новий фах допоможе мені стати кориснішою. Це стосується і моєї нинішньої роботи, і депутатства, і майбутнього волонтерства», – додає Аліна Шевченко.
Ця публікація підготовлена у рамках проєкту «Підтримка жіночих ініціатив під час війни в Україні», який реалізовує ГО «Українська жіноча демократична мережа» за підтримки Міжнародного республіканського інституту та Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Мета публікацій – розповісти історії жінок, які працюють під час війни та допомагають приближувати перемогу України.
